РОЗДІЛ 9

Аделіна

Відразу набираю подругу, мені потрібно з кимось поділитись останніми новинами.

- Розповідай! - не терпляче вимовляє Леся. - Він відмовився від шлюбу? 

- Ти знаєш, а він може не такий вже й придурок.

- Тобто так?

- Так, ми одружуємось! - впевнено відповідаю.

- Я нічого не розумію! Як він тебе вмовив? Це ж Бойко, пришелепкуватий дурень. Ти забула?

- Він запевнив мене, що нам обом буде вигідно одружитись.

- Ти випадково не втюхалась в цього божевільного?

- Боже збав. Не вигадуй. Навіщо мені такі проблеми. 

- Сподіваюсь ти не потрапиш через нього в халепу. - заключає Леся.

Я теж на це сподіваюсь. Це хороший план, адже так зможу здихатись батька, та жити як сама того хочу. Якщо звичайно Денис дотримається слова й не буде заважати і плутатись під ногами. З розбещеним мажором я точно справлюсь - це не батько.

До весілля залишається тиждень. Приготуваннями займається Єва і Антоніна Макарівна. Я не дуже переймаюсь через цей маскарад мене мало хвилює де і як буде все відбуватись. 

Весь цей час батько мене не зачіпав, він був занадто зайнятий інвестиціями майбутнього свата. Мачуха навіть вмовила його на дівич вечір. І мене мабуть вперше відпустили в клуб, раніше я тільки потайки туди втікала. 

Зі мною в клубі була Леся та дівчата з університету - Аня і Оксана. Наша зустріч не виглядала як дівич вечір - просто зібрались разом потанцювати і розслабитись. 

- Ліно, ти сьогодні приголомшливо виглядаєш! - Леся підморгує мені. Я була в міні спідниці, топі, який чудово підкреслює груди, взула масивні босоніжки на підборах й все це total black, довершив образ яскравий макіяж 

- Ось що значить дівчина прощається зі свободою. - підбиває мене ліктем Аня.

Насправді я планувала туда потрапити після одруження. Але все одно не просто так вбралася. Я хотіла виглядати привабливо - притягувати погляди чоловіків, бо знала, що скоріш за все Денис сьогодні також буде в клубі. Він мав мене побачити саме в такому вигляді, щоб в нього язик не повернувся назвати мене сірою мишкою. Не те щоб це дуже мене зачипало, але було не приємно.

Бойко не змусив на себе чекати й заявився з дівчиною, тримаючи її за талію - вони зайняти заброньований столик. Звичайно він мене помітив - я стояла біля бару очікуючи коктейль. В його погляді відобразилась злість - він знервований, хоч не розумію чому, не я ж приперлася сюди з парою за тиждень до весілля.

Починає грати повільна музика й та парочка йде на майданчик. Знов будуть ці поцілунки до нудоти. Фу, огидно. Але він не звонить з мене очей. Чудово! А тим часом якийсь симпатичний блондин запрошує мене на танець - звичайно я погоджуюсь. Ми рухаємося поруч з Денисом та його подружкою, так близько, що вони можуть мене почути.

- Ви хоч би посоромилися так себе поводити на людях. І Денисе, взагалі то в нас за тиждень весілля, а ти посеред сотні людей лапаєш якусь дівчину. - не розумію навіщо це сказала, але я хотіла трохи його розізлити. 

- Тобто у нас? - її зараз розірве від гніву. - Ти ж запевняв, що там якась сіра миша й мені не треба перейматись.

- Мілуся...

Більше я нічого не почула, бо пісня змінилась на ритмічну і я покинула майданчик. Після моєї репліки й вибухової реакції Мілусі я вирішила залишити парочку.

Повертаючись додому розмірковувала над тим, як склалось моє життя якщо б я сама обирала чоловіка, чи була б я щасливою, чи сподобався б він моїй сім'ї, чи сильно ми б кохали один одного - цікаво. На обличчі з'явилась усмішка, бо знов згадала вираз Дениса, коли його подружка дізналась з ким він одружується, було смішно й це трохи мене забавляло.

- Приїхали. - водій вже заїхав у двір й чекав поки я виберусь з автомобіля. 

Зайшовши в будинок, неочікувано  мене зустрів батько, я думала що сьогодні він буде в казино всю ніч, але він чомусь вдома. Його погляд мені зовсім не подобається.

- Нарешті ти прийшла! - гирикнув він до мене.

- Ще наче не так піз...

- Повія! Ти знов ганьбиш моє прізвище. - викрикує батько. 

- Що я... - навіть не встигаю спитати в чому винна, одразу відчуваю сильний удар по щоці, обручка на батьковій руці дряпає шкіру, мабуть, буде слід.

- Вирядилась, як дешева дівка. - знов удар.

Не встигаю оговтатись, як відчуваю на обличчі руку, яка розмахує помаду по обличчю.

- Погань! Доки ти Самсонова, не смій так вдягатись! Ти осоромила мене що до весілля, якщо воно не відбудеться, я власноруч тебе вб'ю. - і я йому вірю, батько зміг би це зробити саме зараз. 

Розумію, що не можу дихати, через здавлене горло, тримаючи мою шию батько підіймає мене у повітря, ось-ось і я можу задихнутися. З усієї сили вдаряє мене об стіну, весь час не прибирає руки з моєї шиї. Намагаюсь відчепити його від себе, але не маю достатньо сили. Починаю хрипіти, а ж тут він розуміє, що я майже не дихаю й просто відпускає мене як ганчірку. Після падіння провалююсь в темряву. 

Прийшовши до тями бачу Єву поруч.

- Я думала ти до ранку будеш спати.

- А котра зараз година? - не розумію скільки я приходила до тями. 

- Перша ночі.

- Лише година пройшла. Що на нього найшло?

 - Йому подзвонив Денис, щось сказав і він прилетів додому сам не свій. 

 - От козел, так і знала що придурки не міняються. - і що він наговорив батьку?