РОЗДІЛ 7

Аделіна

Тишу перериває повідомлення від Лесі.

Леся: Де подробиці? Хто наречений? 

Я їй розповіла, що вчора мала бути зустріч з моїм майбутнім чоловіком, але після побиття було не до цього. 

Ліна: Не питай!

Леся: Все на стільки погано?

Ліна: Це Денис Бойко.

Леся: Той мажор? Оте непорозуміння?

Ліна: О так, ще той придурок. Я так й назвала його вчора при всіх.

Леся: Ти назвала Бойка придурком при всіх? Молодець! Хотіла б я побачити їх вирази обличчя.

Роблю селфі і відправляю Лесі. Я часто їй жаліюсь, бо більше нікому, а розділити свій біль хочеться. З тих фото, що їй відправляю, можна було б вже посібник для криміналістів надрукувати.

Леся: Матінко рідна! Тебе переїхало чимось чи що? 

Ліна: Зараз замалюю все, ти мене й не впізнаєш.

Леся: Добре звичайно, що в тебе такий настрій, але мені навіть страшно дивитись на твоє обличчя, не хочу уявляти, що ти відчуваєш.

Ліна: Відчуваю, що на грані. Готова за чорта лисого піти, аби батько не дістав.

Леся: Та краще чорт, аніж Бойко. Він постійно в якійсь халепі, ще й руки розпускає. 

Ліна: Може він відмовиться від шлюбу після вчорашнього. 

Не певна, що хтось може бути гірше батька, навіть той недолугий мажор.

Вирішую піти щось поїсти, бо з учорашнього вечора нічого не їла. Захожу на кухні - сім'я в зборі, як ні в чому не бувало - всі снідають.

- Ти сьогодні зустрічаєшся з Денисом для вибачення. Він погодився тебе вислухати. - ще б пак, йому б лише знущатись наді мною. -  Приведи себе до ладу, о п'ятій будь готова. - батько звертається до мене так спокійно, наче не він мене вчора ледь не вбив. Ще й вибачатись змушує. Ненавиджу його!

- Добре. - погоджуюсь на все, аби ще раз не спровокувати цього божевільного.

- Сподіваюсь, ти розумієш як важлива для нас угода з його родиною. Тож без дурниць. 

- Гаразд. - я боюсь щось знову ляпнути, бо ще однієї суперечки найближчим часом я не переживу.

Цього разу дуже складно сховати побої, щока й досі болить, добре хоч ніс не зламаний. Наношу таку кількість тоналки, що можна її зішкрібати, припудрюю лице, підводжу очі, підфарбовую вії, щоб перевести увагу з розбитої губи, наношу яскраву помаду та остаточно ховаю сліди побоїв. Волосся залишаю розпущеним й трохи його підкручую, надягаю блакитні джинси, піджак в тон, білу футболку та кросівки. Порівняно з вчорашнім днем, сьогодні я, як лялька виглядаю - макіяж не звично яскравий для мене.

Прибувши в призначене місце, відразу помічаю Дениса.