РОЗДІЛ 5

Аделіна

Вчора був не дуже вдалий день, спочатку батько ледь не задушив, потім Бойко викликав нудоту, так мерзенно виціловував ту дівчину, гидота. Він наче й симпатичний - коротке каштанове волосся, виразні темно-карі очі, пухкі губи, високий, доволі міцної статури, викликав інтерес чи не всієї жіночої аудиторії клубу. Відразу й не скажеш, що покидьок, але душа як вугілля, чорна і безпросвітна. Як би не він то хоча б вечір був би нормальний, та наша розмова повністю зруйнувала надії на відпочинок. Чого він до мене причепився.

Від думок відриває стукіт у двері.

- Ліна, ти не спиш? - Тихо питає Єва.

- Заходь, я вже прокинулась. - Піднімаюсь до спинки ліжка 

- Чудово. Артур просив тобі передати, що сьогодні на вечерю прийде його партнер з сім'єю, будь готова о шостій.

- Ти зараз не жартуєш? Він реально думає, що я погоджуся на цей шлюб? 

- Ліночка, тобі краще з ним не сперечатись. Ти знаєш як батько реагує на відмову.- Вона присіла біля мене, взявши мою руку.

- Але він не має права мною розпоряджатись, я не товар, я жива людина і в мене є почуття. - Голос тремтить і я відчуваю, що скоро заплачу. 

- Дорогенька, я все розумію і повністю на твоїй стороні, але поки що ми нічого не можемо вдіяти, постався до цього шлюбу, як до ділової угоди. А там може за пару років розлучитесь. 

- А якщо мій майбутній чоловік маньяк, псих, приб'є мене або скаліче? Він взагалі здурів 

- Я впевнена, що батько не вчинив би з тобою так. - Жінка дивиться на мене винуватим поглядом. Думаю вона все і сама чудово розуміє, але вдіяти нічого не може 

- Ти знаєш, на що він здатен, не думаю, що мені підбирали чоловіка благородного чоловіка. Буде якийсь нікчемний дурень. - Я голосно зітхаю і накриваюся з головою ковдрою. Колись я з цього пекла виберусь. 

Хочеться залишитись тут і нікуди не вилазити, щоб не бачити цієї реальності. Але угода це цікаво, є невелика вірогідність, що я зможу домовитись з незнайомою людиною, скоріше ніж з рідним батьком.

Треба привести себе до ладу, мені навіть уявити страшно реакцію батька на не відповідний вигляд для його плану. Зараз він дуже роздратований і будь що може активувати цей вибуховий механізм. В нього точно справи летять шкереберть. Мене з дому майже не випускають, а зараз видають заміж, це підозріло. Вирішую, що розберусь зі всією цією ситуацією, але пізніше. Обираю звичайну сукню блакитного кольору, вона приталена, не надто коротка, з легкої тканини, приємна на дотик. Волосся підкручую, підводжу вії, трохи блиску. Не хочу виряжатись, може наречений скаже, що йому така проста дівчина не треба та зіл'ється. Чую, що до воріт під'їхало авто. Гості вже прибули, час йти знайомитись.

Заходячи у вітальню бачу чоловіка, жінку і симпатичну дівчину, очевидно батьки нареченого з донькою. Біля них стоїть батько, Єва і Стас. Підхожу блище і мене помічають.

- Знайомтесь, наша донька Аделіна. - Батько представляє мене цій компанії, наче виставкову тваринку.

- Валерій Михайлович. - Протягує руку чоловік, тягнусь у відповідь.

- Антоніна Макарівна, посміхається жінка.

- Лана, тягне руку для привітання дівчина.

- Дуже приємно.

- А де ж все таки наречений? - Хвилюється Єва. 

- Я тут. - Чую кроки і голос з вулиці. 

Завмираю від очікування, занадто погане передчуття. Інтуїція рідко мене підводила, так сталось і цього разу. Спочатку я не повірила своїм очам, подумала, що в мене щось із головою. І от прямо переді мною стоїть біс у людській подобі. Чому саме це непорозуміння стало моїм нареченим? Денис Бойко, власною персоною, не менш шокований, ніж я витріщився на мене.

В мою голову не прийшло нічого кращого, як сказати свою правдиву думку: 

- Я не одружусь з цим придурком! - Мої слова повністю відобразились на обличчі - відразою і не приязню.

Настала тиша, всі були шоковані такою заявою, навіть я. Саме тим, що сказала це в голос.

- Аделіно йди за мною. - Батько зблід і попрямував до свого кабінету. 

Мабуть я не вийду з нього живою. Усвідомлюю, що зробила помилку, за яку доведеться відповісти з повна.

Як тільки зачиняються двері, я бачу ці дикі очі, повні люті і ненависті. Батько хапає мене за волосся, починає розмахувати мною як хустинкою, хапаюсь за його руки, щоб хоч трохи послабити хватку, аби він не вирвав жмут волосся. Його ще більше це розізлило. Він кидає мене на підлогу, я намагаюсь відповзти від нього назад. Але батько хапає за шию, ставить на ноги в дивиться прямо в очі. 

- Погань! - Викрикує і дає мені ляпаса. Щока пече, здається губа трохи тріснула від удару, відчуваю металевий присмак у роті. 

- Як ти посміла таке ляпнути. Ти повинна бути вдячною за цей шлюб. Тільки й можеш мене ганьбити. - Наче виплюнув якусь отруту цими словами.

Знов тягне за волосся і з усієї сили б'є обличчям об шафу. Удар занадто сильний, сповзаю на підлогу, відчуваю як тепла кров тече з носа. 

- Щоб я тебе сьогодні не бачив. Подумай над своєю поведінко. - Його голос лунає ледь чутно. Батько розвертається і залишає мене одну в кабінеті.

Лежу на паркеті, совсім немає сил, щоб підвестись. Раніше побиття були набагато рідше, схоже справи в батька йдуть зовсім кепсько, якщо він так часто виміщує на мені свою лють. Хвилин через десять, прийшов Стас прихопивши аптечку і допоміг мені добратись за моєї кімнати. 

Зазвичай брат не бачив наших сутичок з батьком, а мене в такому стані й подавно. Він мабуть ще в більшому шоці аніж я. 

- Все буде добре, не хвилюйся. - Намагаюсь його заспокоїти, але сама в це не вірю. Я заклякла від страху, все тіло тремтить.

Я прокинулась наступного ранку, пригадую, що прибігла Єва з заспокійливими, і вклала мене спати. 

Це був якийсь жах, я думала він мене на цей раз точно вб'є. 

Що тепер робити? Якщо відмовлюсь від шлюбу, то батько оскаженіє. Невже мені доведеться виходити заміж за цього дурня? Хоча, якщо він не буде простягати руки, то це вже хороший претендент в чоловіки. Боже кого я обманюю, він же придурок, зірка скандалів і тупий мажор. Хочу прокинутись від цього кошмару, це не може бути моїм життям, мабуть я дійсно сплю.