РОЗДІЛ 3

Аделіна

Сьогодні п'ятниця і після вечері я планую втекти до Лесі в клуб. Дякуючи Богу, охоронці не такі суворі, тому можуть закрити очі на мою втечу. Кажу ж вони мені як родичі вже. 

Вечеря не передвіщувала нічого лихого, доки батько не почав до мене говорити. 

- Аделіно, ти знаєш, що справи зараз йдуть не так якби того хотілось, нам потрібні нові партнери, щоб мати підтримку і розвивати бізнес.

- Так, звичайно. Треба інвестіції. В тебе буде новий партнер? Я намагалась проявити якомога більше інтересу до нашої розмови.

Іноді ми спілкувались як звичайні сім'ї, я б сказала більшу частину часу, без крику і скандалів. Батько навіть прислухається до моєї думки, з точки зору фінансиста. Таке враження, що ми звичайна родина  Часом мені здається, що мого адекватного батька підміняє якийсь біс, бо іншого виправдання його різким змінам настрою в мене намає.

- Так. І у мене великі плани, щодо комплексу за містом, потрібні нові вкладення. Я вже навіть маю домовленність з новим інвестором. Тож скоро почнеться будівництво. Він якось загадково на мене подивився.

Батько не дуже охоче вкладає кошти в готелі, бо все йде зовсім в інше місце. Ігрові клуби приносять на багато більше, готелі лише для прикриття. Я вже уявляю того афериста, яка адекватна людина буде давати гроші на незаконний бізнес, точно бандит якийсь. Я не раз чула його телефоні розмови з так званими партнерами, все прикривається готелями, а насправді там зовсім інший бізнем. Навіть Єва не в курсі.

- Це добре, комплекс треба розширяти, там дуже хороший потік клієнтів. Особливо в теплу пору року.

- Так, так. Але мені треба твоя допомога.

- Авжеш, треба щось розрахувати? Я часто допомагала зі звітами, сметами, прораховувала ризики. Це давало мені не погану практику, а батьку економило гроші.

- Не зовсім. Він запинається, прокашляючить говорить, те від чого волосся на моїй голові стає дибки. - Тобі треба одружитись з сином мого партнера.

- Кх кх - я подавилась шматком салату, Єва гепає по моїй спині. - Що? Одружитсь? Ти серйозно? Нічого ліпшого не придумав? 

- Артурчику, це якась не дуже гарна ідея. Намагається заступитись Єва. 

- Це факт, а не ідея. Весілля наших дітей якнайкраще скріпить наш союз.

- Який союз в греця. Не можу заспокоїтись від цієї новини. Я не погоджусь на цей шлюб! Слова злетіли з язика, навіть не пройшли крізь мій мозок.

Підриваюсь зі стільця, дивлюсь на батька і розумію, що сробила помилку. Впізнаю цей звірячий погляд, його зелені очі темнішають і в ту мить відчуваю сильну руку на своїй шиї. Батько не чує криків дружини, він просто притискає мене до стіни і підіймає в гору. Моє обличчя на рівні з його, дихати все важче, він вдаряє мене об стіну, дивлячить прямо в очі.

- Ти будеш виконувати все, що я скажу, доки мені буде потрібно. Я дав тобі життя і своє прізвище, ти багатьом ми ені забов'язана.

Це найстрашніший погляд який мене переслідує все життя. В його очах здається зібралась вся лють і це мій рідний батько. Розумію, що не володію собой, починаю задихатися. Нарешті він мене відпускає і я падаю на підлогу мов ганчірка. Батько виходить з їдальні. Серце б'ється з шаленою швідкістю, руки тремтять, липкий піт стікає по скроні, погляд затьмарений, мені здається, що я помираю, повітря не вистачає.

- Ліна дихай, дихай. Це просто панічна атака. - Єва намагається привести мене до тями, я ледве її чую, у вухах шум, втрачаю відчуття реальності. Це не вперше вона намагається врятувати мене від панічної атаки. Вони з'явились п'ять років назад, і Єва вже знала як з ними впоратись.

За 2 години я вже почуваюсь краще. Батько поїхав в справах, скоріш за все до ранку його не буде, він завжди в п'ятницю засідає в казино. Я навіть не знаю, чи йти сьогодні в клуб, наче оговталась, але все одно тривога не залиша. Все ж вирішую не порушувати свої плани і збираюсь. Вдягаю чорні джинси і білу майку, волосся збираю в хвіст, і майже не фарбуюсь, настрій точно не той.

Вже за годину я зустрічаюсь з Лесею біля клубу  << Парадайс>>, один з найпопулярніших у нашому місті.

- Що з тобой? - Стурбовано питає подруга.

- Все в нормі. - Як умога спокійніше відповідаю.

- Ти серьйозно думаєшь, що я нічого не бачу? - Вона дивиться на мою шию.

- Пішли щось вип'ємо, сьогодні тяжкий день.

- Пішли, якраз розповіси все. - Леся мене хапає під руку і ми прямуємо до бару. 

- Тобто як заміж? - Її очі полізли на лоба від почутого. 

- Ось так. Коли сказала, що проти, він наче збожеволів.

- От сволота. Вибач Лін, але таій батько монстр. Він розпоряджається тобою наче річю. - Я лише знизаю плечима, що скажеш, якщо так і є.

- Так а хто наречений? 

- Поняття не маю. Мені не дуже й хочеться дізнаватись, якщо чесно. 

Ми одночасно обертаємось в протилежну сторону клубу, де розміщенні ВІП-столики. Бо там відбувається щось гучне. 

- Ооо все ті ж знайомі обличчя. Знов драка. Він якийсь не адекватний, їй Богу. - Леся закочує очі.

- І не кажи, кожного разу щось втне. Невже не може спокійно відпочивати?

В центрі подій Денис Бойко - відомий мажор-розбишака. Біля нього завжди якась халепа, бійки, погром, гвалт, скарги, ще раз бійки, суперечки і неприємності.  Головний герой всіх скандальних новин. Його досягнення -  домагання, наїзд на пішохода, водіння в нетверезому стані, розгром клубу, бійка з сином депутата і постійні п'яні дебоші. Майже кожного разу бачу його тут, він настільки гучно себе поводить, що не помітити його неможливо.