РОЗДІЛ 2

Денис

- Денис, до яких пір це буде продовжуватись? Батько штовхає мене ногою, поки я ховаюсь під ковдрою від променів сонця. 

- Що тобі потрібно у таку рань?

- Яка в греця рань, майже десята! Тобі на роботі потрібно бути об одинадцятій. 

- Так я буду. Ще більше години.

- Ти довго ще будеш мене ганьбити, що ти знову накоїв, що мені з самого ранку дзвонять журналісти і просять пояснити твою поведінку в клубі? - Він так кричить, що аж голова тріщіть.

- Я лише пояснював одному нахабі, щоб знав як себе поводити, нічого такого.

- Ти можеш пояснювати, там де не має камер? - Батько нервуючи крокував по кімнаті туди-сюди. - З тебе синці не сходять, подивись на кого ти схожий.

- Що ти причепився? Я і так себе поводжу як зразковий син, на роботу ходжу, скандали не створюю, намагаюсь принаймні. Мені і так важко.

- Важко? Серйозно? В тебе є все, чого тільки  забажаєш - квартира, машина, розкішне життя, мандрівки. А ти ще маєш совість скаржитись.

- А нічого, що ти все це відібрав?

- Поводити себе треба гідно! А не потрапляти в новини зі скандалами. Ти хоч знаєш кого ти побив? Тобі вже двадцять три роки, а ти все за голову не візьмешся. В мене вже увірвався терпець!  Ти маєш бути гідним представником нашої сім'ї. Ввечері я хочу за тобой поговорити з приводу твого майбутнього.

Батько йде з моєї кімнати, а я мушу збиратись на чортову роботу. Вже пів року я працюю фінансовим аналітиком в головному відділенні наших банків. Через мою не дуже гарну репутацію,  мене позбавили грошей, всіх інших розваг та люб'язно надали роботу. Наче вона мені була потрібна, жив собі у своє задоволення, займався улюбленою справою і на тобі - мушу створювати гарне враження для оточуючих, щоб не засмутити татка. Як мені все остогидло, вся ця вистава благородства.

Через мої бійки і різні скандали, батько поставив ультиматум, або я берусь за голову, або він мене залишить без будь-яких коштів, квартири, автомобіля та інших можливостей. Ще й змусив мене повернутись в будинок, де вони живуть з мамою, щоб можна було мене контролювати. Що ж час збиратись.

- Ілоно, зроби мені подвійний еспрессо. - Увійшовши в офіс, звернувся до секретарки.

- Доброго ранку, Денис Валерійович, зараз принесу.  

Зайшовши до кабінету приймаюсь за вивчення пропозицій на ринку. Роботу я свою знаю і виконую добре, хоч і ненавиджу. Батько подбав про моє навчання, щоб я продовжував сімейний бізнес і династію Бойко. Відправивши мене в Лондон, вимагав старанно навчатись, аби достойно вести справи в майбутньому. Цілий день не йде думка з голови, про що хотів поговорити батько. Коли в нього є розмова, то в мене з'являється якась халепа. Він хоче щоб його єдиний син виправдав надії, не дивлячись на мої бажання та почуття. Так відбувається все моє життя, наче я чого хочу. Хоч ніхто і не питав мене чого я дійсно хочу.

Після вечері батько покликав мене в свій кабінет, нутром відчуваю що нічого хорошого мене не очікує.

- Ти перейшов всі межі. Ти знаєш, що побив племінника мера! Я не знав як виправдовувати тебе. Коли ти почнеш нормально поводитись? Батько відразу почав висловлювати своє невдоволення, ще до того як я зайшов до його кабінету.

- Я не винний, що в мера родич покидьок. Він ледь не зґвалтував дівчину, я що мав на це дивитись? 

- І чому саме ти його зупинив, там що більше хлопців не було? Мені набридла твоя безросудна поведінка. - Батько виглядає ще більш злим, ще трохи і він мене спепелить. Потім він видає те, що я навіть не відразу зрозумів. - Я знаю як ти зможеш допомогти бізнесу і показати себе гідним сином. 

- Сподіваюсь ти не пожертвував мої органи на благодійність.

- Я зараз не жартую. Ти маєш одружитись.                 - Говорить з таким спокоєм, наче запропонував мені каву. 

- Що? Вирішив? Тату, ти в своєму розумі? Одружитись це не працювати в твоєму банку. Це серйозний крок. Ти взагалі з глузду з'їхав? Мені здається, що це якийсь розіграш.

- Підбирай слова, коли зі мною розмовляєш! Він б'є кулаком по столу. - Наче ти щось знаєш про серйозні кроки. Настав той час, коли в тебе з'явилась можливість показати свою відданість нашій сімейній справі.

- Наче вона мені цікава. Хоч би раз спитав, чого я хочу.

- Мене не цікавить, чого ти хочеш, а чого ні. Ти народився в сім'ї Бойко і повинен відповідати статусу нашої родини.

- Ти відбираєш просто геніальні ідеї по знищенню мого життя. Нічого ліпшого не придумав?

- Я хотів з тобой по хорошому, а ти як завжди.

- По хорошому? Ти знущаєшся? 

- Нам потрібен цей союз, ми зможемо вийти на новий ринок і розвивати бізнес. 

- Ти ще й наречену мені підібрав? Я не буду одружуватись з незнайомкою. Хай он Лана за когось заміж вийде.

- В твоєї сестри є наречений.

- А може і в мене хтось є? 

- Не сміши, ти думаєш, я не знаю які в тебе дівчата? На одну ніч, або на дві і все. Я не допущу, щоб ти взяв собі в дружини якусь непутящу дівку.

- Тато, давай ми не будемо вигадувати дурниць зі шлюбом, з мене і так досить. 

- Денис, я все вирішив, ти одружуєшся за місяць.

- Що? Місяць? - Я втратив останні надії на здоровий глузд батька. - Ми що в середньовіччі?

- Якщо ти не погодишся на шлюб, я відберу в тебе все до копійки, роботи також позбавлю. Навіть не мрій про всі свої привілеї які колись мав. І клуб відберу.

- Ти не маєш на нього ніякого права, я сам  все зробив 

- Не забувай, що я маю зв'язки. - Він наче задоволений своєю владою наді мною.

- Ти не посієш! Я починаю ричати, клуб це єдине, що в мене є, саме моє.

- Не будемо перевіряти моїх здібностей. - Я знав, що він це зробить.

На цьому наш божевільний діалог закінчився. Що я скажу Мілі? Це не дівчина на одну ніч, ми давно разом, я її кохаю, напевно. Звичайно, що батько буде проти неї, вона не має заможних батьків, які були б вигідними для нього. Я маю щось вигадати, щоб не перетворити своє життя на пекло. Можливо втекти разом з Мілою, чи знайти інший вихід.