РОЗДІЛ 1

Аделіна

Ледь стримуюсь, щоб не заплакати від болю, коли замальовую свіжі синьці на обличчі. Він вкотре мене вдарив. Губа трохи опухла, але хоч немає крові. Дякую природі за засмагу і високий больовий поріг, на цьому і тримаюсь. 

- Ліночка, дорогенька ти як? - У вбиральню тихенько заходить Єва, моя мачуха. Як завжди, поки не чує батько, вона приходить мене жаліти. На диво в нас з нею чудові стосунки, вони разом 15 років. Не розумію як ця жінка живе з чудовиськом, яким є мій батько. Я вже звикла до Єви, і не уявляю як би справлялась без неї.

- Все добре, щелепа трохи болить, дрібниці. - Протираю вилиці в надії, що стане легше.

- Я намагалась його зупинити, але він був сам не свій. Навіщо ти сперечалась з ним, ще й на людях? Ти ж знаєш, що батько цього не любить.

- Він не любить все, що мене стосується.

Єва лише зітхнула, вона не гірше мене знає про наші відносини.

В голові не вкладається чому, з самого дитинства батько мене так не любив, шпиняв, карав за незначну провину, говорив, що я ганьблю його, та не гідна носити прізвище Самсонова. Ще він мене іноді бив, не дуже часто, але все ж таки це було. З часом моє життя перетворилось на кошмар, я боялась не так подивитись, сказати щось не те, чи просто поводитись як того хотіла, принаймні в присутності батька. Він мене контролював на скільки це взагалі було можливо.

Я залишилась сама у вбиральні, треба замаскувати сліди нашої суперечки, та повернутись до залу. Сьогодні відкриття чергового спа комплексу і я примудрилась накликати на себе біду у вигляді тяжкого удару батька. Лише не погодилась з ним, коли преса брала в нього інтерв'ю. Не думала що він так спалахне, з ним щось відбувається останнім часом.

Артур Самсонов - публічна людина, володіє мережею готельних комплексів, проводить благодійні вечори, допомагає лікарням, дитбудинкам і пишається своїми дітьми, особливо сином. Так, мене є молодший брат - Стас, його мати Єва. Він навчається у приватній школі та являє собою приклад нащадка роду Самсонових. У батька бездоганна репутація, ідеальний зразок чоловіка - високий, широкоплечий шатен, з яскраво зеленими очима, дуже вродливий, та приємний в спілкуванні. Майже кожен хто з ним спілкувався, був зачарований його харизмою. Наша сім'я взірцева, але на жаль лише для оточення. Його не керована агресія виплескується за зачиненими дверима і ніхто навіть уявити не може на скільки це жорстока людина.

Весь свій бізнес батько побудував на гроші моєї матері, в неї були заможні батьки, саме вони започаткували свій перший готель <<Бристоль>>, що в майбутньому переросло в мережу. А потім якимось дивним чином дідусь і бабуся загинули в автокатастрофі, майже відразу після весілля батьків. Мені здається, що він скористався  нагодою і почав розвивати бізнес. 

До завершення вечора я трималась якомога далі від батька, щоб не викликати ще більшої суперечки.

Нарешті цей день дійшов кінця і я можу піти спати. Завтра треба в універ, я на останьому курсі, скоро випуск, тож пропускати не дуже хочеться.

Залітаю в аудиторію, наче встигла. Сама не зрозуміла як могла проспати, займаю місце біля Лесі. Це моя єдина подруга, людина якій довіряю на сто відсотків. Ми познайомились у виші, вона одна з ким я спілкуюсь і доволі близька, можу все їй розповісти, і знаю що ніхто більше не дізнається мої таємниці. Тому на мої синці вона лише закочує очі й додає:

- Знову? Аделіна, ти довго ще будеш терпіти? 

- Ти знаєш, що я безсильна. Він повністю мене контролює.

Вперше, коли батько мене побив, я пішла в поліцію, спочатку в мене взяли показання, потім він приїхав до відділу, за зачиненими дверима поспілкувався з начальником поліції та мене передали прямісінько йому в руки, порекомендувавши більше так не жартувати. От і все. У батька багато зв'язків в поліції,  окрім готельного бізнесу в нього є ще гральні клуби - звичайно не законні, там крутяться великі гроші. Думаю, що є і заборонені речовини. Тому поліції він дає достатньо, щоб вони його прикривали. Розумію, що допомоги від них чекати марно.

- Але так не може продовжуватись. Ти ж розумієш? Тобі вже двадцять один, не дванадцять, ти хоча б могла спробувати йому чинити опір.

- Я сподіваюсь, що після універу він мене все ж таки відпустить. 

Хоч як мені не подобається моя професія, але це можливість мати достатню зарплатню, щоб забезпечувати себе, та втекти якомога далі від того чудовиська.Батько сказав, що я маю навчатись на фінансиста, бо йому так треба. Сама ж я не горіла бажанням до нескінченних цифр, звітів, розрахунків, стратегій. Але навчалась добре, бо знаю, що може бути за погані відмітки, або не складений іспит.

- Ти думаєш проблема лише в грошах?  - Леся лише насупилась.

- Я зможу спробувати втекти та орендувати житло. Такий в мене план, принаймні. 

- Мені здається він не продуманий. -Вона задумливо схопила ручка зубами. - В будь-якому випадку, я тобі допоможу, щоб не сталось. 

- Не сумніваюсь. - Я притулилась до Лесі, а вона мене обійняла. Її підтримка була дуже цінною для мене, бо я більше не мала до кого звертатись.

Після пар на мене вже чекає водій. Я під при стальнім нагляді, майже завжди за мною хтось дивиться, охоронці вже як рідні. Не розумію, навіщо мене так берети, наче експонат якийсь. Але я вже звикла до цього, в мене охорона і водії, скільки себе пам'ятаю.

- Лін, давай у п'ятницю сходимо в клуб?

- Давай ще до неї доживемо! -  Зітхаючи обіймаю подругу на прощання і плетусь до автомобіля.

Інколи я живу як мені хочеться і збігаю з дому, щоб піти на якусь вечірку, приблизно раз чи два на місяць. А так я майже нікуди не виходжу, лише на офіційні зустрічі, або заходи де має бути вся родина. Батько забороняє практично все, чого я хочу.  Каже, що буду ганьбити нашу сім'ю і що я така як моя мати - не путяща, безтолкова, не вдячна і ще багато не приємних характеристик. 

Маму я не пам'ятаю, вона зникла з мого життя, коли мені було 5 роки. Батько розповідав, що вона втекла, залишивши нас удвох, але я не здивуюсь, якщо він позбавився її, можливо навіть вбив. Це б пояснило все.