Глава 21

​Я впевнена, що ніколи раніше не відчувала нічого настільки прекрасного. Я нарешті вільна! Я жива! І я в обіймах чоловіка, який став мені неймовірно дорогим за цей короткий час. Я заплющила очі, притискаючись до нього всім тілом. Усе ще боялася, що це лише солодкий сон, але такий жар, що виходив від нього, уві сні не відчуєш. Стефан був реальним. Він врятував мене з того скляного пекла, наче принцесу з лап дракона.

​Не знаю, скільки ми так простояли в міцних обіймах, не ворушачись, але тишу раптом порушило делікатне прокашлювання Крістана. Я зовсім забула, що він досі тут!

​Трохи відсторонившись, я зазирнула в бездонні темні очі свого рятівника. У них вирував такий спектр емоцій, що було важко розпізнати кожну окремо. Але від його погляду перехопило подих.

​— Дякую, мій рятівнику! — усміхнулася я і потягнулася, щоб ніжно поцілувати його у щоку, як і обіцяла, але... щось пішло не так.

​Щойно мої губи торкнулися губ Стефана, він миттєво притягнув мене до себе, перетворюючи мій несміливий жест на палкий і жадібний поцілунок. Він цілував мене так, ніби мріяв про це все своє життя, ніби боявся, що я знову можу зникнути.

​— Гм... Я, звісно, дуже радий за вас, — почувся голос Крістана десь здалеку, — але ми все ще в Храмі, і сонце вже зійшло. Можливо, продовжите святкування вдома?

​— Ні, у нас ще одна незавершена справа, — важко дихаючи, промовив Стефан, нарешті відірвавшись від моїх губ.

​Я відчувала, як сильно б'ється його серце під моєю долонею — у такт із моїм власним. Оце так поцілунок... Тепер я починаю розуміти всіх тих його краль. Якщо він так цілується, то яку ж насолоду він дарує в ліжку? Ой, матінко, про що я думаю?! Щоки моментально спалахнули вогнем від сорому, і я була вдячна за напівтемряву Храму.

​— Яка справа? — запитала я, відчайдушно намагаючись відволіктися від думок про ті неподобства, які він виробляв з іншими прямо в мене перед носом.

​— Твоя тітка десятиліттями приховувала твою справжню силу. Вона боялася, що Камінь визнає тебе. Зараз, коли ти вільна і перебуваєш у самому серці Храму, ти маєш змогу перевірити чи права була твоя бабуся. — він підвів мене ближче до входу в Храм, — Тобі потрібно просто покласти руку на Камінь. Якщо він прийме тебе, ти станеш тією, ким мала стати вже давно — Головною відьмою цього королівства.

​— А якщо він справді спалахне і я не зможу втримати цю силу? — тихо запитала я, дивлячись на власні тремтячі пальці. — Ми ж так і не дізналися, що саме тітка зі мною зробила. Раптом замість того, щоб запалити свічку, я спопелю всю столицю?

​— Якщо на тобі справді прокляття, я можу допомогти, — втрутився Крістан. — Моя світла магія бачить усе, що шкодить живим істотам. І це не лише хвороби, а й чужорідні чари.

​— Справді? Будь ласка, перевір! — радісно вигукнула я, чіпляючись за цю можливість, як за рятівне коло.

​— Тільки мені потрібно взяти тебе за руки й доторкнутися чолом до чола, — невпевнено промовив Крістан, кидаючи швидкий погляд на Стефана. Це що, він у нього дозволу питає? Пф, теж мені, знайшли господаря!

​— Йди сюди, світлячку! — я рішуче вхопила його за руки й притягнула ближче. Оскільки зі своїм зростом я до нього не дотягувалася, довелося майже примусово нахилити його голову до своєї.

​— Гей, не надто притискайся до нього! — розгублено пробурчав Стефан.

​— Те, що ти мене поцілував, ще не означає, що я твоя власність, — відрізала я, не відпускаючи Крістана. — Не відволікайся на нього, Крістане. Перевіряй, і підемо вже святкувати!

​Я широко усміхнулася світлому магу, дивлячись у його неймовірні блакитні очі. Від нього пахло квітами так сильно, ніби я залізла в саму середину величезної клумби. Він тепло всміхнувся у відповідь. Який же він гарнюня... але, щиро кажучи, це все одно не те обличчя, яке я хочу бачити перед собою щоранку.

​— Заплющ очі й не розплющуй, це ненадовго, — прошепотів він мені в самі губи, міцніше стиснувши мої долоні.

​Я слухняно виконала прохання. За хвилину тілом розлилося дивне тепло — воно хвилею пройшло від маківки до самих п'ят. Я відчула неймовірну легкість, наче перетворилася на пір'їнку, яку підхопив весняний вітер. Ще мить — і все скінчилося. Тепло зникло, але легкість залишилася. Крістан відсторонився і відпустив мої руки, відходячи на кілька кроків назад. Його обличчя виглядало виснаженим, але задоволеним.

— На тобі справді було прокляття. Вона вплела його у твою родимку на грудях, щоб було важче виявити артефактами. Чари стали єдиним цілим із твоїм тілом, — ніяково промовив Крістан, косячись на Стефана, який насупив брови так, що вони ледь не з'єдналися на переніссі. Ох і дурник, ревнує до кожного подиху! — Я стер його разом із родимкою. Тепер твоя магія слухатиметься тебе як слід.

Я вирішила перевірити негайно. Згадала найпростіше заклинання вітру, прошепотіла слова і, легко махнувши рукою, вказала на опалий листочок під ногами. Він плавно здійнявся в повітря і слухняно закружляв навколо моєї долоні.

Я шоковано витріщилася на цей маленький танець. Магія мене слухається! Справді слухається! Заверещавши від щастя, я кинулася в обійми переляканого Крістана й розцілувала його в обидві щоки.

— Дякую! Дякую! Дякую! — майже кричала я, повиснувши в нього на шиї.

— Амелі, перестань, я ще жити хочу! — проскиглив світлий маг, кидаючи сповнені жаху погляди на друга. Я глянула на Стефана — той був темніший за грозову хмару — і просто зареготала.

— Мені ти так не дякувала, а я, взагалі-то, теж тебе врятував! — ображено буркнув цей невгамовний чоловік.

Я залишила Крістана в спокої й підійшла до Стефана, широко усміхаючись. Простягнула руку до його обличчя і ніжно провела пальцями по щоці. Він здригнувся, не відводячи від мене погляду. Я просто тонула в цих бездонних очах; мене затягувало в них, як колись у те кляте дзеркало, але тепер мені зовсім не було страшно.

Я вхопила його обличчя обома руками й притягнула до себе, впиваючись у його губи палким поцілунком. Стефан утробно прогарчав і притиснув мене до себе так міцно, що з легень вийшло все повітря — прямо в його подих. Його руки почали нахабно блукати по моєму тілу, а язик творив щось настільки нереальне, що хвиля жару накрила мене з головою. Ще трохи — і я б сама повалила його в траву прямо посеред храмового саду, але нас знову перервав кашель Крістана.