Глава 7

—А чому ти приїджаєш без попередження?

Заходжу до кухні, одягнена в спортивні лосини та теплу фіолетову кофту.

Стас дивиться на мене не відводивши своїх світлих очей, починає соромитись та опускає погляд до підлоги.

— Був впевнений, що моя сестра тебе попередить... Ось роблю тости з сиром, поснідаємо. Бо чесно кажучи, голодний. А Катя де? Я ж їй вчора повідомив, що приїду вранці в гості.

— Запитуй про це в своєї сестрички. — сідаю на стілець, піднявши коліна.

Стас бачить мій сумний вигляд і наважується дізнатись в чому причина, мого стревоженого стану.

— Тебе хтось образив? — напевно, це саме перше, що прийшло на розум хлопця.

Образили... Свої ж надії, сподівання, віра в справжнє кохання, необдумані вчинки та незрозумілі наслідки.

— Все гаразд. Сідай будеш чай пити. — наливаю гарячий, чорний чай в синю чашку. — Тости я не буду, не голодна.

— Ти повинна поснідати, — хвилюється про мій стан здоров‘я. — обов‘язково.

— Пізніше. Я ось думаю, як діяти далі...

В мовчанні пройшло декілька хвилин, спільної теми для розмови ми не знайшли, хоча це я не захотіла підтримувати бесіду.

Обдумувала подальші дії та планувала свій час, щоб використати його з користю. Катя встигла повернутись додому, на відміну від мене, настрій у подруги був чудовий, і про свою вчорашню застуду, вона навіть не згадувала.

— Будеш жити в мене. — оголосила свій висновок Катька. — Я завжди мріяла весь свій вільний час проводити з подругою, тобі потрібна підтримка, а як дружній психолог, тобі допоможу.

Не розумію, чи правильно вчиняю, але погоджуюсь з близькою подругою, Стас звісно теж підтримує пропозицію своєї сестри.

Залишусь сьогодні вдома, я встигла вранці зателефонувати декілька разів до Макара, але не отримала відповіді, розумію, що щось спонукало його до таких різких дій.

Не буду його більше турбувати...

— Можливо, сьогодні ввечері гарно проведемо час, мене запросили на приємну зустріч, та попросили взяти з собою подругу... Як тобі ідея?

Невже вона не розуміє, що мені не вистачає сил, зайвий раз з ліжка піднятись, не те що кудись йти.

— Ні, дякую. Сьогодні я хочу відпочити, можливо якийсь серіал подивлюсь.

— Дійсно, не чіпай Мілану, нехай присвятить цей день для себе. — Стас намагається мені допомогти своєю чоловічою підтримкою.

— Без питань. — подруга погоджується та йде до себе в кімнату.

*****

Катерина

— Чому в Мілани такий засмучений настрій?

Не встигла я сісти до себе на ліжко, як Стас почав заважати моєму особистому простору.

— Мій план спрацював, а ти говорив, що нічого не вийде. — шепочу, щоб подружка нічого не почула.

— Як? — відкриває рот та розплющує круглі очі від здивування.

— А ось так! — переглядаюсь, щоб помітити чи не йде Мілана до моєї кімнати. —Твій час прийшов, ваша любовна історія, в твоїх сильних руках.

— Катька, можна твій ноутбук взяти, хочу фільм пошукати для перегляду?

Як же вчасно вона прийшла, ми щойно закінчили нашу таємну роботу з братом.

— Не питай такі дивні питання, що заманеться, те й бери. Почувай себе як дома. — не пам‘ятаю себе такою доброю за все життя, як сьогодні, але нехай вважає мене надійною та щирою подругою.

— А як його вмикнути? — натякаю поглядом Стасу, щоб допоміг своїй майбутній дівчині.

Як же вони чудово виглядають разом, не можу не скористатись цим моментом, щоб не зробити фото на пам‘ять.

— Мілашко, ну посміхнись, будь ласка. — подружка слухає моє прохання та розтягує усміхнені вуста, а Стас поряд, позує для гарного фотознімку.

*****

На мій біленький смартфон приходить повідомлення від Соломії

« Одягайся дорого - багато на сьогоднішню зустріч, щоб вони нас точно захотіли порадувати коштовними подарунками»

Ну що від неї можна ще очікувати, коли гроші їй затмарюють очі.

Вечірня сукня, з спокусливим вирізом для бюсту, не може залишитись не поміченою, тож обираю її для сьогоднішнього вечора, одягаю бот форди сірого кольору, які влучно доповнюють мій дівчачий образ.

— Ти красунечка! — Мілана оцінює моє вбрання. — Це ти до когось на побачення збираєшся, зізнавайся? Не думаю, що на прогулянку з подругами.

— Ну чоловіки теж будуть присутні. — одягаю срібні прикраси.

Замовимо таксі бізнес класу, не хочу, щоб мене відвозив Стас на потрібну адресу, своєю старою машиною....

*****

Заїхавши за Соломією, ми всю дорогу обговорювали наші майбутні знайомства, уявляли, що саме буде відбуватись у великому особняку.

*****

Моя подруга виглядала просто як лялька барбі, яскраво рожева сукня з блискітками, та фіолетові босоніжки, засліплювали мені очі.

— Ну що впевнена, йдемо до незнайомих чоловіків на зустріч?

Зупиняюсь біля воріт, які знаходяться біля незнайомого будинку за потрібною адресою. Мені ніяково, я розгублено себе почуваю, але Соломії впевненості та рішучості шукати не потрібно, все це присутнє в її сталевому характері.

— Чому сумніваєшся? От побачиш, сьогодні ми зустрінемо чоловіків своєї мрії.

Встигаємо зайти на величезне подвір‘я, як до нас прямує Ігор, і намагається зустріти нас дружніми обіймами.

— Що це за принцеси перед моїми очима? — говорить приємний комплімент та бере нас за руки. — Мої друзі вже вас зачекалися.

Прямуємо до величезної зали, і мені чується знайомий голос.

— Ігор, так не піде! Ти обіцяв, що ніяких дівчат не буде, і ми проведемо спокійний вечір в компанії друзів.

Макар...

Це голос Макара.

Його очі холодніють, я ніколи не бачила такий зневажливий погляд на собі.

— Ти що з ними знайомий? — запитує власник будинку.

Ще 2 дорослих чоловіка сидять за столом та читають якісь дивні папери.

— Це подруга моєї колишньої. — дивиться. — Що ти тут робиш, переслідуєш мене чи що?

— Макаре, я познайомився з цими дівчатками та запросив в гості, нічого особистого. Мені не було відомо, про ваші дружні зв‘язки.