5.2

Ніч в новий квартирі...

В новому ліжку, без Макара, здалась дуже незвичною. Хотілось обійняти його широкі плечі та поцілувати, але посварились.

Навіщо було влаштовувати незрозумілий скандал? Ніхто йому не заважав розібратись в ситуації, я все йому пояснила, але мене чомусь навіть слухати не захотів.

*****

Відкриваю двері до свого кабінету, бачу перед собою різнокольорові фарби, мольберти, додаткові художні матеріали, але Каті не помічаю.

— Цікаво, де вона? — запитую сама в себе.

На годиннику 12:00, а вона ще досі не прийшла на роботу.

Наважусь зателефонувати до подружки.

— Привіт, куди ти зникла?

— Мілано, я дуже себе погано почуваю. Вибач, що не з‘явилась на робоче місце.

Сумний голос Каті привертає мою увагу, і я вмить відпускаю з рук кісточку з фарбою.

— Що трапилось з тобою? Тобі потрібна допомога?

— Дуже потрібна! Чи могла б ти приїхати до мене додому після робого дня?

Звісно ж я погоджусь, окрім подруги ні про що більше не можу думати. Ще й на Макара ображена, навіть немає кому розповісти про нашу сварку, і отрамати пораду.

Купую сік, апельсинки, солодощі, і прямую до своєї Катьки. Вона мені так і не пояснила, що саме з нею трапилось.

Одразу як зайшла до її будику, відчула запах ліків та травного чаю, було зрозуміло, що Катька дійсно захворіла.

— Привіт, моя люба.

Доноситься голос подружки з іншої комнати.

— Бідненька. — підходжу до ліжка Каті та кладу гостинці на стіл. — Застудилась? Хоч температури немає?

— Горло болить, голова. Не переймайся завтра вже буду на роботі.

— Ти що? Лікуйся, потрібно щоб ти себе відмінно себе  почувала. — намагаюсь усміхатись, але згадую Макара.

— А чому ти одна? — дивується Катька та бере в руки чашку з гарячим чаєм.

— Ми з Макаром дуже посварились, тому я переїхала жити в іншу кварттиру.

Катя підіймається з ліжка та починає на мене уважно дивитись.

— Як так? Через що?

Розумію, що їй цікаво, але не хочеться повідомляти, що її брат спровокував нашу сварку.

— Дрібниця. — нервово вдихаю повітря. — Ось шоколадки на будь — який смак! — переводжу тему розмови та дістаю з пакета смаколики.

— Ого, скільки всього. Дуже дякую, подружко.

Хтось відчиняє двері в будинок Катьки, і я чую гучні кроки.

— Ти не одна? — запитую.

Але відповідь не отримую, бачу що подружка піднімає брови та повертає голову до дверей, в надїї побачити гостя.

— Кать, ну не знаю, які саме таблетки потрібно було купити в аптеці. Але мені порадили ось ці!

Неочікуванно перед нами з‘являється Стас.

Він витріщує очі на мене, швидко поправляє свою зачіску та підходить ближче.

— Не кажи, що я тебе переслідую. Катя захворіла, я привіз ліки! — виправдовується та дістає з шухляди градусник, для його сестри.

— Та не буду я нічого говорити. — заспокоюю Стаса.

— Не чіпай Міланку, вона з Макаром посварилась.

Ну, до чого ці слова? Навіщо вона розповідає про це своєму брату.

Занадто балакуча.

Стас не приховує своєї щасливої посмішки, переглядаючись з Катею.

— Мені потрібно додому.

Підіймаюсь з дерев‘яного стільчика та дістаю з кишені смартфон, щоб викликати таксі. Хоча... Навіщо таксі, пішки відправлюсь до квартири, тут не далеко.

— Підвести? — Стас поглядає в мої очі, як пес на свою хазяйку.

— Дякую не потрібно! Ти вже один раз підвіз.

Катя хоча і хвора, але проводить мене з будинку, обіймає і просить не ображатись на свого братика.

Не має в мене на нього образи, лише на Макара...

Який почав мені не довіряти, та вигадувати різну маячню.

*****

Катерина

Здивована, і дуже рада, що Мілана тепер живе окремо.

— Стас, ну ти чув? Вони посварились, а ця Мілашка взагалі окрему квартиру знайшла.

Сміюсь і підбігаю до Стаса, який намагається закрити мені рот рукою.

— Тсс, тихо. А раптом вона почує!? Вона ще не встигла з будинку вийти, як ти галасиш на всю кімнату.

Його загорівші очі важко не помітити, навіть, на відстані дуже добре чути, його шалений стукіт серця.

— Виходить наш план з квітами спрацював?

— Виходить, що так. — його усмішка розливається і він гладить мене по голові.— От ти хитрюга, сестричко!

Не можу натішитись...

Тепер потрібно терміново діяти, поки Макар не помирився з Міланою. Потрібно зробити все, щоб він був впевнений в тому, що його кохана дівчина обманює.

— Мені потрібно до Макара в офіс.

Починаю бігати по кімнаті в надії придумати новий план.

— А як же твоя хвороба? — дурне питання від Стаса.

— Ти бовдур, чи що? Я вигадала це для того, щоб ви з Міланою сьогодні зустрілись. Скажи мені дякую!

Мої хитрі думки вже вигадуютьновий план дії.

— А мені що робити? — Стас як маленька дитина, без мене ні кроку.

— Номер телефону Мілани тобі повідомлю, а далі думай сам! Потрібно її закохати в тебе.

На обличчі Стаса вимальовується невпевненість і здивування.

Брат ніколи не був таким як я, сором‘язливий хлопчик, який ніколи не вигадує авантюри. Але я інша, я мов рижа лисиця, найхитріша з усіх!

*****

Макар

Потрібно зателефонувати своїй коханій дівчинці, я хвилююсь про неї.

На роботі все падає з рук…

Постійно спішу та думаю про Мілану. Поїхала від мене, я навіть не знаю де її шукати.

А раптом вона поряд з тим таксистом? Негативні думки запудрюють мій розум, ревність полонить моє тіло.

Вигадала казку, ну як таке може бути?

«Стас прийшов забрати замовлення»

Навіщо брехати, ну скажи вже краще правду, ненавиджу брехню. Поганий сьогодні день і настрій, хочу додому до Сема, один він мене розуміє.

— Можна зайти? — жіночий, молодий голос за дверима в кабінет.

Він зовсім не схожий на Міланин, і щось мені підказує, що це її подруга.

Ще її тут не вистачає.

— Заходьте! — не хотів відповідати, але довелося.