Розділ 14 Частина 1

На жаль, день все ж залишив свій відбиток на мені, і я щойно опинившись в кімнаті, відчула неймовірну втому. Тому похід до Архіші вирішила відкласти на трішки пізніше, вважаючи за краще усе ж спочатку розібратися в собі, і в цій ситуації, нарешті.

Хоча, що ту розбиратися. 

Намагаючись вижити, я зовсім забула про власну мету, або ж бажання, постійно пливучи за течією з однією лише думкою про те, як би не померти. І ось, тримаючись цієї стратегії, я незрозумілим чином опинилася в цьому місці, де практично кожен мій крок під прицілом сотні пар очей.

Тут, звісно, значно безпечніше, але після уявного досягнення даної мети, я ніяк не зрозумію, що робити далі. Це не мій світ, не мої родичі, не моє тіло, тут немає нічого мого. Є минуле, дуже не райдужне минуле ельфійки, дивні стосунки сім'ї, і купу додаткових секретів, покриті мороком, в який не особливо хочеться влазити.

І ось постає питання, а чи потрібно? Може просто розвернутися і втекти, за жити своїм власним життям?

Як же наївно.

Присівши на краєчок м'якого ліжка, зняла туфлі й залізла на нього з ногами.

У мене все ще занадто мало інформації про цей світ. Може осісти на деякий час тут, навчитися всього необхідного, а потім звалити по англійськи? Ось тільки, варто мені залишитися, як мене тут же втягнуть в незрозумілу гру. До того ж, не можу я кинути тут Архіші одного.

Або ж можу?

Не розумію, що ж мені робити далі, як вчинити правильніше.

З прочиненого вікна долинав приємний спів птахів, на мить можна було б навіть забути про те, що я перебуваю не вдома. Оскільки інтер'єр нехай і був старомодним, але звичним, та й комфортнішим, ніж в тому селі. Ось тільки, якщо там, я була оточена друзями, то тут зовсім одна.

В середині ніби утворилася пустка, величезна діра.

- Що ж мені робити? - промовила я, завалившись на ліжко і підносячи до обличчя зап'ястя зі шрамами. - Не від хорошого ж життя це малятко так вирішило себе прикрасити.

Непомітно, я все ж таки заснула, занурившись надто глибоко у власні роздуми. А прокинулася від того, що до мене увірвалися без стуку:

- Сестричко, я завтра хочу влаштувати чаювання з подругами, не хочеш приєднатися до нас? - Весело прощебетала рудоволоса, застрибуючи на моє ліжко. - Ти що, спиш?

Злегка позіхнувши і потерши очі, видавила з себе легку посмішку, пробурмотівши:

- Звісно, дякую за запрошення.

І хто ж тоді знав, що вся ця затія перетворитися на справжній кошмар.

Вранці. Усі були зайняті своїми власними справами, одна лише я, як неприкаяна, стирчала в кімнаті, роздивляючись краєвиди за вікном, і спостерігаючи за тим, як прислуга порається і готує місце до чаювання. Мені ж було необхідно просто переодягнутися до призначеної години, і з'явитися в сад, а до того часу не заважати і сидіти смирно на попі.

Ось тільки живучи в селищі, я дуже звикла до того, що постійно чимось зайнята, і тому бездіяльність давалася досить тяжко.

Зітхнувши, зачинила двері на балкон, наважившись вирушити на ще одну невеличку екскурсію, і нарешті провідати Архіші.

За дверима покоїв на жаль не виявилося прислуги, яка б підказала мені потрібний напрямок. І все ж, не сумуючи, вирушила просто коридором, роздивляючись різні гобилени, статуї та картини з пейзажами. Дорогою, мені, звісно ж, зустрічалися кілька чоловіків у формі прислуг, але вони благополучно ігнорували мене.

- Боляче треба, - фиркнула в слід чергового чоловіка, який мене проігнорував. - Мені б зараз зустріти на своєму шляху Голона, або ж Юка.

Але не може ж мені постійно необґрунтовано щастити. Тож, поблукавши особняком добрих три години, я все ж таки повернулася до своїх кімнат, причепуритися. Було б непогано скупатися, але нажаль не доля.

Думаю, одягатися та зачісуватися, по ідеї, вони теж мають допомагати панянкам. Але добре, хоч, що це я і сама можу зробити.

Сукня виявилася трошки не в пору, завелика, та й фасончик дивний.

Купу кружева, бантиків і стрічок, від чого я була схожа на солодку вату. Тому, не довго думаючи, вирушила на пошуки ножиць, яких тут просто не виявилося. Але не впадаючи у відчай, залізла на стіл, діставши з ножинь кинджал, що висів на стіні, слугуючи додатковою деталею інтер'єру. І все ж, вони виявилися не зовсім тупими, тож я все ж таки змогла перерізати кілька бантів і стрічок, мереживо не наважилася зачепити, бо під ним, був надто слабенький крій самої сукні.

- Ну що ж, не так вже й погано, - прокоментувала я своє відображення в дзеркалі. - Можна ще вплести в коси ті стрічки, буде гарно поєднуватися.

Задоволена власним результатом, вирушила в сад, де вже було зібралися практично всі. І на жаль, нехай я й під шаманила над своїм одягом бодай трошки, все одно на тлі решти, мала вигляд семирічної примхливої дитини, вбраної наче новорічна ялинка.

Через це моя впевненість зменшилася, і мені було некомфортно серед усіх цих ельфійок.

- Сестриця Менелано, дозвольте тобі представити моїх найкращих подруг…

Далі пішов нескінченний потік довгих імен і титулів, яких навіть якби я старалася, ніколи б не запам'ятала з першого разу, тому й пропускала повз вуха, мило посміхаючись і бажаючи "Світлих днів і теплих ночей".