Епілог.

Епілог.

Уже через тиждень після кривавих подій у пустелі гарячий Катар залишився позаду. Дві закохані пари — Катерина з Амалем та Павло з Вікторією, — а також щаслива Валерія летіли літаком до рідної України. На борту панувало легке хвилювання, адже попереду на них чекала найважливіша зустріч. Коли шасі літака торкнулися київської землі, дівчата не стримали сліз полегшення.

У залі очікування аеропорту їх зустрічали найрідніші люди. Там стояла згорьована, але тепер неймовірно щаслива мати Вікторії та Катерини, а поруч із нею — їхня третя подруга Софія з маленькою дитиною на руках. Софія весь цей час страшенно винила себе за те, що через неї та її сімейні обставини дівчата поїхали в цю злощасну подорож лише втрьох. Щойно двері терміналу відчинилися, мати кинулася вперед і міцно, до болю обняла своїх дочок, плачучи від щастя й дякуючи Богу, що вони повернулися живими. Софія теж гаряче обіймала своїх подруг — Валерію та Катерину, радіючи, що всі нарешті в безпеці. Вона крізь сльози присягалася, що більше ніколи в житті не відпустить їх у жодні небезпечні подорожі за кордон.

Трохи заспокоївшись, Катерина з гордістю вивела вперед свого супутника. Вона офіційно познайомила матір та Софію зі своїм справжнім арабським принцом — Амалем. Софія була неймовірно здивована, а мати спочатку навіть розгубилася від такого колоритного зятя, але, дізнавшись, як мужньо Амаль захищав її доньку, прийняла його з розкритими обіймами. Слідом за нею Вікторія з ніжною посмішкою познайомила родину зі своїм хлопцем Павлом, який за цей час став для неї всім. Павло щиро потиснув руку матері та з гордістю признався, що її старша донька — найкращий детектив, якого він коли-небудь знав у своєму житті.

Невдовзі після повернення Павло особисто розповів усю правду про катарську операцію їхньому київському начальнику. Керівництво було вражене масштабом розкриття міжнародної схеми торгівлі людьми. Начальник урочисто нагородив Вікторію за відвагу та вірність обов'язку. Навіть її колишній колега Гнат був настільки здивований цією новиною, що буквально втратив дар мови, адже така гучна спецоперація відбулася сама собою, без жодних офіційних погоджень, на чистому ентузіазмі та сміливості.

Минуло три місяці. Життя розставило все на свої місця. Павло з Вікторією зіграли гучне, красиве весілля в колі найближчих друзів та родини. Одразу після свята молодята вирушили в медовий місяць до Катару. На той час Катерина з Амалем уже офіційно побралися за місцевими звичаями.

З нагоди приїзду гостей вони влаштували розкішний, пишний пир у доглянутому зеленому саду біля будинку Амаля, де цвів духмяний жасмин. Вікторія, дивлячись на щасливу молодшу сестру в красивому східному вбранні, підійшла до неї і міцно обняла.

— Будемо ми завжди разом, сестро моя, — тихо й ніжно промовила Вікторія, притискаючи Катю до себе. — Що б не трапилося в нашому житті, які б випробування не чекали попереду, я завжди буду захищати тебе. Ти більше ніколи не залишишся сама.

Катерина з теплою посмішкою обняла її у відповідь і прошепотіла:

— Так, віднині ми завжди разом, сестричко. Ти у мене найкраща — і як детектив, і як рідна сестра. Дякую тобі за все.

Кінець

______________________________________________________________________________________