18.

Місце, куди повела мене Юля, шокувало не менше, аніж зомбі на секційному столі.

- Магазин білизни? – прогарчала, коли подружка притягла мене до вітрини з манекеном у відвертому бікіні.

- Не просто магазин білизни, - підштовхнула до дверей Юлька. – Це магазин дуже дорогої і розкішної білизни, яка обов’язково підштовхне тебе до чогось більшого, аніж звичайний похід в кіно з таким ефектним чоловіком, як Михайло. Заходь уже!

Краще б я цього не бачила!

Кілометри мережива, бретельок, поясів та біжутерії, котра не здатна була нічого приховати від чужих очей. У мене навіть щоки почервоніли! А я, між іншим, спадкова відьма і сором нам по професії не дозволений.

- Доброго дня! – привіталася занадто молоденька консультантка. Велика Матір, вона хоч повнолітня? – Я можу вам чимось допомогти?

- Так! – радісно вигукнула Юля, змушуючи мене втягнути голову в плечі. Рятуйте! – Нам потрібно щось таке, що б змогло на повну розкрити сексуальність цієї жінки і подарувати їй впевненість у собі.

Оглянувши мене з ніг до голови професійним оцінюючим поглядом, консультант пообіцяла щось підібрати, доки ми будемо приглядати собі щось самі. Якщо не помру до завершення шопінгу, куплю собі кілограм морозива, аби зняти стрес!

Про те, що діялося потім, волію не згадувати взагалі! Мене одягали, вертіли, оцінювали і знову роздягали. Тонке абсолютно прозоре мереживо огортало тіло, наче невагома павутинка, а цінники на бирках змушували перелякано стискатися серце, бо, не приведіть боги, десь зачепитися і витягнути ниточку. Розраховуватися доведеться до смерті!

Зрештою, після двох годин тортур, мене випустили з магазину без кількох тисяч чесно зароблених гривень і з малесеньким фірмовим пакетиком. Цікаво, це лише в мене таке відчуття, що мене розвели, чи тут у всіх так?

- Що далі? – запитала приречено, помітивши не здоровий блиск в добре знайомому погляді.

- Тобі сподобається! – налякала подруга, потягнувши мене далі торговим центром.

***

З весіллям зволікати не стали. Та й не прийнято в чаклунському колі затягувати, адже якщо оракул заручила то, рахуй, шляху назад уже немає. Один раз і до віку, головний принцип некромантів. Ось чому пари ретельно підбиралися, щоб врешті решт дати сильне магічно обдароване потомство. А за людськими законами весілля відсвяткувати можна було коли завгодно!

Саме тому вже через два тижні до замку оракула з’їхалася вся верхівка чаклунської спільноти. Дорогі автівки, ошатно зодягнені гості, пісні міни, прикрашені фальшивим посмішками… Все, як у всіх! І серед всього цього блиску, нервово осмикуючи краватку, очікував на свою наречену Януш. Яблонські спізнювалися і це не аби як нервувало. А що, як Анна передумала? Що, як всі його плани підуть коту під хвіст?

Негативні думки розганяли по тілу потоки шаленіючої магії, яка ще більше бунтувала при спробі її втихомирити. «Та що зі мною коїться?» - сердився сам на себе.

- З тобою все в порядку? – підійшов стурбований батько. – Гості хвилюються…

- Знаю! – прогарчав. – Яблонські запізнюються!

- Справа не в Яблонських, - заперечив чоловік. – Усі помітили, що з тобою щось не так. Магічний фон не спокійний!

- Я намагаюся стримуватися! – прошипів крізь зуби молодик. – Але це складно!..

Підтиснувши вуста, Ольжич-старший щось прошепотів дружині і знову повернувся до сина.

- Ходімо! – велів Янушеві, підхоплюючи його під лікоть.

Нічого не пояснюючи, батько провів його коридорами замку, аж доки вони не потрапили до великої, дорого обставленої кімнати.

- Невже знову? – жартівливо підчепила оракул, оглядаючи гостей. – Більше я тобі наречених не шукатиму!..

- Не до жартів! – обірвав веселощі чоловік, відпускаючи сина. – Януш не стабільний. Потрібно негайно щось робити!

- Хм… - протягнула жінка, повільно обходячи молодика по колу. – Я тут безсила! Справа не в магії, а в ньому!

Ткнувши довгим кігтем в груди Яна, оракул почимчикувала до столу, де до цього викладала пасьянс.

- Нехай прийме себе, тоді й сила його заспокоїться, - продовжила говорити загадками.

- Заблокуй його! – шокував присутніх Ольжич-старший.

- ЩО? – ошаліло вигукнув Януш.

- Ні! – вторила йому оракул.

- Блокуй! – наполягав некромант. – Бо якщо він зараз когось уб’є, не приведи Гадес, нам всім буде не переливки!

Підтиснувши вуста, жінка мовчки зважувала всі «за» та «проти».

- Добре, - нарешті промовила. – Але на довго цього не вистачить. Тож, або змирися зі своїм вибором, або прийми нарешті власні почуття!

А наступної миті, доки Януш намагався повірити власним вухам та прийняти батьківську зраду, оракул непомітним рухом штрикнула його кігтистим нігтем просто в сонячне сплетіння, посилаючи вглиб магічний імпульс. Тіло скрутило болючим спазмом, вивертаючи нутрощі назовні, а далі… все зникло! Магія, біль, що досі розривав його мізки, злість і навіть свідомість. В очах потемніло, а земля висковзнула з під ніг. Світ потонув у пітьмі!