Зараз

***

Зневірятися - це безглуздо,
Адже ти не знаєш, що станеться
І як доля розпорядиться,
І де ж поворот дороги,
Не знаєш, від чого так погано;
І кинь сумувати, зовсім не потрібно,
Повір ти мені, мій складний досвід
Мені показав, що мета, бажання
Збуваються не одразу, знаю…
А можуть, навіть, за роки,
Через довгий, запам'ятай, час,
Що хочеш все забути навіки,
Повірити в порожнечу ідеї,
Що невдачі, біди вічні.
Але все пройде, змінить долі!
А якщо будеш похмурий, сумний,
То й не чекай чудес, успіхів!
Земля не любить тих, хто відступив…
Героям підкоряється вона!
І ватажки ведуть вперед, у свій шлях,
Все справжнє, а після
Іде їм услід і майбутнє -
Століття, що чекають на дітей та онуків…
Ви підкорите час століття,
Майте мужність та сміливість
Іти вперед, обличчям уперед,
І не дивлячись на урвища, страхи,
Попереду вас чекати ніхто не стане,
Лише кожен, кожен відстоїть
І життя, долю та вічність неба,
Любов, планету, зоряність сонця,
Не треба бути непотрібним для життя,
Непотрібним усім, всьому довкола!
Бережи хороше, мій друже,
У собі, у своєму чарівному серці –
І буде життя завжди чарівне!
І буде світ завжди чудовий!
28.01.2000.

* * *

Навіщо за вітром гнатися в нікуди?
Навіщо поспішати у несподівані місця?
Ти краще відтвори тут цей рай
І цій країні подаруй себе!

Навіщо тікати за мовами всіх
Чужих народів, якщо є рідна;
Служити своїй країні – зовсім не гріх,
А тільки тебе назвуть – герой!

Пиши вірші, поете, мовою
Країни твоєї, державною,
А щоб світло побачили вони –
Вчи більше світу мов!

Навіщо за вітром гнатися в нікуди!
І не поспішай пройти швидше стежку,
Долю не підганяй, але чекай, іди
Назустріч зоряним дням твоєї мрії!
20.02.2000.

* * *

Знову вихори загомоніли
Зимовим, ясним, світлим днем,
І на землю полетіла
Замість дощу хуртовина.
21.02.2000.

* * *

Усміхнися, прошу, сонечко,
Подивися: на небі зорі,
Там місяць холодної спеки,
Там тебе, мій друже, не буде,
Я не знаю, як ти любиш,
Любиш мовчки чи вголос,
Тільки я мрії ловила,
Боляче ховала ті сльози,
А тепер, вибач, до зустрічі!
І не чекай на мене, мій друже!
6.02.2000.

* * *

Ніжний шепіт вітерця,
Солодкий голос соловейка -
Говорять нам небеса,
Що час дивитися, люблячи,
На веселі очі
Друга давнього, сказати
Всім знайомі слова
Про кохання, про вічні почуття,
І скажи ти тихо: «Чекаю…
Я тебе давно люблю…»
Знай: кохання… воно завжди
Вірний шлях покаже дня.
А щаслива зірка
Разом з боязкістю ранку
Вам подарує нову годину
Нового життя в нових снах,
Тільки ти скажи: «Зараз!»
21.01.2000.

* * *

У житті багато барв різнокольорових:
Багато в ній добра та багато зла,
Але не означає це все, повірте,
Що знову закохуватися нам не можна.

Де б ти не жив і де б ти не був,
Збережи любов свою навіки.
Адже вона прекрасна та єдина
І одна лише вічна, крім «ні».

Мільйони років пройдуть, як вітер,
Кожен крок знову змінить Земля,
А кохання залишиться, як раніше,
Так само нам даруватиме моря…

А вони – зелені таємниці –
Гарні, сповнені нічних чудес,
Де кишать мелодій ноти, країни,
Нові світи живих істот.

Скільки довгих років, скажіть, Сонцю?
Мільйони, мільярди років...
Але зірка все також гріє, знову
Віддає подарунки найкращі – світло й тепло.

У світі багато барв різнокольорових.
Щодня закохуємось і ми,
Але кохання буває те, що швидко
Повертає далекі шляхи!
17.01.2000.

ПЕРШЕ КОХАННЯ

Минає час, а години
Поспішають у пітьму, біжать швидше,
І вам давно п'ятнадцять років,
А все ж таки перше кохання
Так само вас турбує знову.

Ви згадуєте про те,
Як вперше, вперше його
Побачили серед інших,
Серед звичайних різних осіб,
Не помічаючи нічого.

І як могли ви подумати
Про дружбу, а потім кохання,
Доторкнувшись до своєї душі,
Що після буде море сліз.
І вічні будуть ці дні.

Минає час, а години
Летять і дражнять нас вдалині
Забутим минулим та навесні…
І знову чекаю, коли ж березень
Подарує перші мрії.
19.01.2000.

* * *

Чекали ми весни, як дива,
Дива не було, а шкода,
Замість сонця, неба – пусто;
Лише туман та хмари!
21.02.2000.

* * *

Для кохання перешкоди
Існують,
Як і те, що наше
Життя – хвилина,
А століття Сонця –
Лише частка
Зіркових днів, схожих
На миті
Вічних, вічних мандрівок,
Нескінченних.
14.02.2000.

* * *

У туманний час,
Дощову пору
Ви пам'ятаєте той голос,
Який вам шепотів,
Що знову: "Я люблю"
Давно час сказати?

А пам'ятаєте
Те перше кохання,
Яке запалило
У душі та серці знову
Приємну тугу?
Було в якому році?

Ви пам'ятайте,
Коли, в якому році
Був перший поцілунок
І перші слова:
«Мені подобаєшся, повір»,
А може: "Я люблю тебе!"?
19.01.2000.

* * *

Десь дуже далеко
Б'ється серце нелегко,
Розриваючи болем груди
Лише від тих слів «я люблю»…