З'явись в моєму житті, просто зараз.

Примітка від автора. Дорогі жінки, будь ласка, не поспішайте робити поспішні висновки про вірш і про мене, коли почнете його читати. 💐 

_ -_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_-_

Шукаю тебе, Мою Леді-Партнерку!

Ту, що прагне того ж, що і я. 

Шукаю, поки жива ще надія й ідея,

Для дуже, дуже приємних речей

Якими ми будем займатись разом, 

Довго…до ранку, та що там, — постійно! 

На самоті, лише ти і я.

Давай забудем про увесь світ,

 Про все, і за всіх! 

Й займемось чимось приємним. 

Так, ти зрозуміла все вірно. 

Я про писати Романтичний Роман, 

Тобто разом.

Творити Новеллу, 

Що серця усім розірве.

 Займе розум читацький, 

Та весь простір медійний.

 Не ради слави, навіщо вона, це вже зайве.

Хоча, трішки грошей, нам таки треба, 

Бо, як сусідка моя часто каже

— “Жити треба, їсти (теж) треба”.

Шукаю саме тебе, Моя Співавторко, 

Моя жіночна, творча половинко. 

Ти: Жінка, до мозку, до кісток. 

Ти дівчинка, понад 18.

 В душі ти Принцесса, мов з казок, 

Ей, ні, я зараз не про ляльок. 

Із поглядами та принципами, 

Іноді надто класичними, 

Або ж навіть цілком історичними, 

“Яких сьогодні з ліхтарем ти ніде не знайдеш”.

Незважаючи ні на що, ти завжди незалежна.

 Від чужих думок,

 Навязувань, пліток. 

Головне, щоб не надто горда,

В душі ти все ще маленька.

 В думках —давно зріла жінка, але…

 Не моя, ба навіть краще нічия, — Своя.

 Що значить, —  вільна,

Від ревнощів, погроз, брудних пліток, 

Нам це непотрібно. Вірно, так?

Тобто тільки дружба й справа наша спільна.. 

Е-ні, ніякого кохання!

 Ти ж розумієш, зараз на усе це не час,

Спільне сімейне майбутнє — теж безнадійно.

Звичайно, не буду цього робити і я. 

Хоча, жінки, — то моя слабкість. 

Але не в цю тривалу “поїздку”, 

Бо це все не більше ніж наше спільне, творче турне. 

Надіюсь… ні, певен, — кохання тут неможливо,

 Та й зовсім нам непотрібно, ти згодна?

 Як “ні” — то попередь наперед. 

Ти: Терпляча, досить кмітлива,

 І важливо — вибач, — бажано не відьма. 

Ти так любиш читати книжки,

 Що навіть Белль позаздрить тобі, 

Ти до чогось схильна? 

До поезії, до рим ? — чудово! 

До ілюстрацій художніх , — ех-ох, — взагалі казково! 

 Хоча, останнє зовсім не обов’язково! 

 Що для нас дійсно важливо

Це в текстах художніх постійно

Збагачувать одне одного.

Твоя зовнішність мені не важлива, так, зовсім

Однак, хмм…було б не непогано,

Якщо ти охайна,

Витончена, та трішечки мила,

Як не в житті, то хоча б у письмі, 

В твоїх тендітних рядках,

Що остаються чарівним шрамом в душах.

 Але головне — щоб ти була серцем добра,

 В душі справедлива, але не стерва, ха-ха!

 Все, чим я можу збагатити та доповнить тебе, 

Це мій розум, мої мрії, 

І моя моя палка, творча пристрасть.

Серж Лебрен © Всі права захищені