10

Младуха була в гостині у своєї подруги. Тієї з якою колись благословили Любомира. Вони любенько розмовляли вдвох .Раптом щось сталося. Повітря наелектризувалося, забриніло і почувся звук, наче луснула струна. Мавки переглянули ся.

— Хтось прочинив «Браму Світів» — мовила Младуха. В очах її хлюпотів переляк.

— І викликав повелителя небесних створінь — додала подруга. Раптом як по команді подруги подивилися одна на одну, взялися за руки і подивилися вверх. Їх очі стали білими як в упирів. Подруги розгойдувалися в такт вітру і шепотіли якісь, однім їм відомі, слова. Від цих слів пилюка, торішнє листя і зламані вітром невеличкі гілочки піднялися в повітря і стали танцювати навколо мавок, в якомусь своєму скаженому ритмі. Мавки поволі підіймалися над землею, а з-за спин у них здіймалися величні крила. Цього моторошного видовища на щастя ніхто не бачив. Зненацька все наче зупинилося так як і відбувалося. Мавки спустилися на тверду землю, очі знову набули кольору весняного листя, з’явилася райдужка і зіниці, те що здавалося крилами осіло на землю і знову стало пилюкою та торішнім листям. Подруги ще раз переглянулися.

— Младуся! — Промовила Младуха. — Донечко що ж ти робиш? — розпачливо прошепотіла. Подруга тільки жалісливо подивилася на Младуху, але промовчала: ще б пак - мати доньку-напівкровку, яка назавжди буде чужа людям, але яка знає про магічні світи і ніколи не зможе жити в них. Мабуть щось відбилося в її очах, бо Младуха похапцем попрощалася і зникла наче її й не було. Про її недавню присутність свідчила хіба що прим’ята трава в тому місці де нещодавно стояла Младуха. Подруга тільки скрушно похитала головою.

—А Младуха опинившись недалеко від Києва побачила як її дитина ковзнула з крила сина повелителя небесних створінь. В неї трішки відлягло від серця, тому що КР’Аш - Ун (або як його з дитинства називала Младуся — Красунчик) був другом по дитячим забавкам самої Младусі і був сином небесного повелителя, а не сам небесний повелитель, якого Младуся прикликала. «Ой Ладо, Ладо, що ж ти робиш? А якщо батько Красунчика взнає, що його син був у цьому світі?» — подумала мавка, являючись перед друзями. Вона намагалася бути суворою, проте небесне створіння зразу зрозуміло, що вона грає, але вигляду не показало. Просто посмішка небесних створінь більше внутрішня, аніж зовнішня і мавкам не дуже її видно, а тим більше людям. Младуха підійшла, прихилилася головою до голови дивної лускатої істоти (так це виглядало), а насправді її енергія і енергія князя небесних створінь в цей момент взаємодіяла. Вона все сказала за них. А вголос Младуся прошепотіла лише два слова «тобі час» і махнувши рукою закрила портал.

Красунчик був її другом, але за мірками небесних створінь він був ще дитиною. Коли вони познайомилися Младуся була ще молодою мавкою, а Красунчик ледь вилупився з яйця і спочатку прийняв мавку за маму, яка загинула у їхньому світі. Він не відходив від неї ні на крок, ні на хвилину, поки їх не знайшов повелитель небесних створінь. Виявилося, що якась хитра й погана людська істота, яка достатньо володіла магічними силами, прочинила Браму Світів і викрала яйце небесного створіння, щоб заволодіти силами новонародженого. Але людина не розрахувала сили і не змогла зачинити браму. Тоді по гарячих слідах у людський світ пройшла і мама Красунчика, але була зустрінута велетенськими вогняними кулями магічної природи. Від отриманих ран вона померла, прихопивши з собою викрадача її дитини. Удар великої кігтистої лапи вибив з того життя і яйце з якого ось-ось мало народитися дитинча княжого роду небесних створінь залишилося лежати на лузі поряд з лісом, де недовзі мало початися мавкине свято. Лісовицею, яка побачила першою чудернацький камінь, завбільшки з людину у повний зріст,була Младуха. Вона підійшла до нього і за якимось внутрішнім покликом злегка постукала по ньому, потім погладила. Камінь похитнувся, чи то мавці так ,здалося. Постукали вже зсередини камінця. Младуху розібрала цікавість. Вона знову постукала. І знову почула зсередини стукіт. Потім камінець тріснув і по лінії тріщин почали відпадати шматочки. Утворився невеличкий отвір, з якого висунулася мила лапа з кігтями, потім інша. З камінця щось вилазило.

За декілька хвилин, шкарлупа відпала і посеред галявини постало дивне маленьке створіння, з лускою як у русалки, на чотирьох лапах, схоже на велетенську ящірку з крилами. Ой, який Красунчик — мавка склала руки перед грудьми і зачудовано дивилася на створіння:

— Я назву тебе Красунчиком. Ти згодний? — і мавка подивилася на істоту. Істота застигла, потім кивнула. Запізніло мавка задалася питанням чи це точно істота чоловічої статі чи ні.

«Так, я не буду відкладати яйця, це м’яка робота.» — рознісся в голові незнайомий дитячий голос. Мавка здивувалася і відкрила рота, бо не чула щоб хтось влазив у голову лісовим створінням, зокрема мавкам.

«Ти моя мама?» — спитав той же дитячий голос, а миле створіння поруч подивилося на мавку довгим поглядом і раптом мавка зрозуміла, що це за створіння і знічев’я обперлася об дерево, щоб прийти до тями. Послужливо дерево почало переливати в мавчині спогади битву драконихи і не доброчесного мага. Младуху аж захитало від трагедії, що відбулася на цій галявині. Вона ледве встояла на ногах від потоку спогадів дерева, які лилися у її свідомість. Крадькома поглянувши на малого, що залишився без матері, Младуха побачила, як з його очей скотилися дві великі сльозини і застигнувши, впали у траву діамантими. Мавка зрозуміла, що якимось чином, той кого вона збиралася назвати Красунчиком, чув її думки і для нього це справжнє потрясіння. Вона збиралася заспокоїти малого, хоч він і був зростом, як велике телятко, але сталося інакше. Збоку повітря прорізала блискавка та так і залишилася стояти між землею і небом. Младуха ошелешено спостерігала як з нитки блискавки, як з іншого світу поза нею вибиралося створіння набагато більше за вікові дерева, але схоже на недавню знайду. Вона застигла. А от Красунчик повів себе зовсім інакше. Він підбіг до мавки. Заступив її собою, загарчав, достоту як великий пес і дихнув на очевидного сородича. З його пащі вирвалося полум’я, яке лизнуло лускату шкіру на великій пазуристій лапі новоприбулого створіння. Створіння витягнуло вперед обидві передні лапи і наклонило до них голову, наче вклоняючись