РОЗДІЛ 23 "Гість"

АНДРІЙ

Життя скотилось нижче плінтуса. Я втратив Мар’яну і в той самий час відпустив її. Не захотіла сприймати моїх скелетів — нехай! Я змирюсь. А спиртне у цих справах – найкращий друг.

Мої роботи розлітались з молотка за безцінь, а я пив… Безбожно, до темряви перед очима і порожнечі в голові.

До пам’яті трохи повернув несподіваний візит брата з його молодою дружиною.

І яким же стало моє здивування, коли побачив Адель Золотову.

Мало не втратив дар мови від разючої схожості з Мар’яною. Така ж світловолоса, вродлива, шалена.

Вони вже кілька днів гостюють, тікаючи від проблем вдома.

А сьогодні Богдан виглядає геть стурбованим. Вийшовши на відкриту терасу, крутить в руці телефон.

На чолі помічаю глибоку зморшку. Золотов – старший повна протилежність мені — молодшому. Завжди зібраний, сконцентрований на проблемах і шляхах їх вирішення, не людина, а кремінь. Брат допомагає батькові керувати великою компанією і шлюб з Адель став вимушено-необхідним для порятунку сімейного бізнесу. На мене ж неблагонадійного жодних сподівань…

— Щось сталось? — запитую його, потягуюся зі склянки бурштинової рідини. Смачно. Ранок починається правильно.

— Ти б зав’язував пити, — з докором відповідає.

— Я знаю міру.

— Авжеж, — скептично хитає головою брат. — Все знаєш, тільки нічого не робиш.

— Хочеш посваритись? — дивлюсь на нього крізь скло склянки. Смішний. У мене дірка в серці, тому не болить.

Важко зітхає, опускається на сусідній стілець.

— Послухай, Андрію. Я змушений повернутись додому, проте Адель залишиться на віллі. Їй загрожує небезпека, а ризикувати життям дружини я не стану. Будь ласка, потурбуйся про дівчину, поки я не прилечу за нею. Братику, я тобі довіряю.

Ми ніколи не були добрими друзями, бо я не знайшов підтримку в рідних стінах. Однак слова Богдана потрапляють в ціль і я ствердно киваю головою.

— Звісно, нехай залишається, — потуплюю погляд.

— Знав, що на тебе можна покластись, — плескає мене по плечі. — Дякую!

— Батькові передавай привіт! До речі, ти з Тетяною зав’язав? Ви ж стільки часу були в стабільних стосунках.

Богдан морщиться, ніби ковтнув кислицю. Тема явно не до вподоби.

— Власне через неї я повертаюсь додому.

Ого! Через коханку залишає розумницю Адель? А він ще більший ідіот, ніж я.

Богдан поспішає і моя думка залишається не озвученою.

Наливаю в склянку спиртного, одним махом висушую до дна. На вчорашню «закваску» як раз. Ще одна. І ще одна. Тепер можна повернуть в майстерню, де на мене чекають дівки.

Чомусь стає шкода і Богдана і Алель. Батьки домовились про їхні шлюб, змусили жити під одним дахом, не враховуючи почуття. Це дуже принизливо.

День проходить спокійно. Я не бачу Адель, а вона не шукає зустрічі.

Та на вечір наші шляхи в будинку перетинаються.

— Погано?

— Хріново, — хриплю у відповідь, продовжуючи сидіти за барною стійкою на високому стільці та прикладати до скроні холодну пляшку пива. Знаю, вигляд нікудишній, волосся розпатлане, щоки запали, під очима - мішки.

Та й одяг бажає кращого. Сорочка геть пом’ята, застебнута на один ґудзик вище, штани висять на талії і ніби от-от впадуть.

Адель обходить стійку, вмикає кавомашину. І тут з коридору у кухню заходить довгонога дівка у самих лише стрінгах, одна з тих, хто вранці завітав на віллу.

Дівчина солодко цілує мене в щоку, вмощується на сусідній стілець. І без жодного слова перехоплює пляшку з алкоголем, майстерно відкорковує, жадібно п’є.

Я тільки усміхаюсь, бо на обличчі Адель написані всі її думки:

« Оце екземпляр! Що чоловіки знаходяться у подібних жрицях кохання? Мій, наприклад, також запав на прихильницю тимчасових стосунків. Так запав, що покинув молоду дружину і помчав за чотири тисячі кілометрів до неї».

Шкода Адель, але вона сама зробила вибір, погодившись на вимушений шлюб без почуттів.

Крізь поволоку похмілля я роздивляюсь свою повногруду музу, пальцями бавлюсь набряклими сосками і вивчаю їх з такою проникливістю, ніби побачив оброблені діаманти.
Адель збирається йти.

— Богдан нормально долетів? — зупиняю її. Наші погляди схрещуються. У її відчуження, у моєму — світова байдужість.

— Не телефонував, — коротко, але чесно відповідає.

— З Танькою бавиться. Ти вже уявляла, як він пихтить на ній?

— Ти точно тільки алкоголь вживав?

— Даремно так. Я б міг багато чого цікавого розповісти про братика. До речі, у плані ставлення до інтимного життя ми з ним абсолютно різні. Своїй дружині я б не зрадив.

— Не провокуй, будь ласка.

— О, не думав, що ти з тієї величезної маси, яка не приймає правди.