РОЗДІЛ 22 "Геть!"

АНДРІЙ

Синиця залишився на вечірку. Залишився і постійно крутиться біля Мар’яни. Довше ніж дозволено розмовляє з нею, більше ніж треба затримується на ній поглядом.

А вона… дивиться на нього як на бога. Не помічає ні мене, ні інших гостей.

Відпиваю спритного. Венами розтікається тепло, туманить мозок, наводить на очі пелену.

На хитких ногах йду у майстерню.

— Сумуєш? — несподівано слідом заходить дівчина. Озираюсь. А вона вродлива, довге пишне волосся спадає на плечі, виразні очі світяться багатообіцяюче. Ковзаю поглядом по короткій сукні з великим декольте, з якого виглядають пружні груди, по струнких ногах на височенних підборах. У руках тримає два келихи шампанського. — Хочеш, складу компанію?

Не чекаючи відповіді, м’якими кроками проходить вглиб кімнати. Пухкі губи прикрашає зваблива усмішка, ніби запрошує: торкнись, візьми, я готова подарувати блаженство.

Щось всередині клацає і здоровий глузд чи ревність штовхають приязно усміхнутись у відповідь.

— Ніка, — постягає мені келих.

— Ніка, — смакую ім’я і маню її на диван. Дівчина не промах, бо забирається мені на коліна, вимагаючи випити на брудершафт. Хитра. Смілива. Розкута.

Це не моя сором’язлива Мар’янка.

Моя?

Зараз вона фліртує на кухні з Сашею.

Фліртує…

— А ти сумуєш, Ніка? — обхоплюю пальцями потилицю й надійно фіксую в руці. Світло-сірі очі навпроти заглядають з викликом.

Та замість відповіді її губи знаходять мій рот, язик переймає ініціативу, поглиблюючи вимогливий, пристрасний поцілунок.

Я цілую іншу жінку.

Вперше, відколи зустрів Золотову.

Розуміння неправильності тарабанить у серці, та образа, підозра на флірт із Синицею штовхають до подальших дій. Навпомацки ставлю наші келихи. Мої руки блукають гнучким піддатливим тілом, повзуть стегнами, стягують мереживні трусики.

І байдуже, що хтось зайде. І байдуже на помилку, яка розіб’є серце Мар’яні.

Вона ж кохає мене…

«Кохає мене» — діє як холодна вода зі сну. Я приходжу до тями і відштовхую дівку.

— Ти чого? — заходиться реготом. — Не зупиняйся, ти класний і я хочу…

Вона знову лине до шиї, веде вологим язиком прозору доріжку.

А в мені змагаються дві стихії: совість і гріх.

Ніка сповзає на підлогу, розстібає пасок…

Якоїсь підлої секунди келих падає і шум битого скла біля дверей привертає увагу. Мабуть, моє життя схоже на мелодраму або на банальний анекдот.

На порозі широко розкритими очима спостерігає за недвозначною ситуацією Мар’яна.

— Андрій, — ледь вимовляє. За нею зазирає Синиця.

Зайшли разом. Ніби Золотова належить не мені, а йому. Ненависть і дика лють підбираються до горла.

Усередині так болить, що серце стискається в грудочку. Алкоголь робить свою невтішну справу.

— Забирайтесь геть! Геть пішли, зрадники! Чи хочете вчотирьох? Ні, стривай ! Іди сюди.

Одним ривком опиняються біля спантеличеної дівчини та силою штовхаю її на диван.

Злість… Ревність… Алкоголь…

Коктейль, який зв’язує мозок і розв’язує руки.

— Приєднуйся! — хмикаю до Олександра, на що він видовжує від здивування обличчя.

— Зупинись, — примирливо підносить руки, а в очах спалахує страх за Мар’яну. Отже, я не помилився.

Ці двоє разом заспівали за моєю спиною.

Ненавиджу.

— Та пішли ви! Обоє! Зрадники! Забирайся геть, невдячна сволото. Я підібрав тебе і поверну в те місце, з якого вибралась!

— Будь ласка, вгамуйся, — спроби Синиці марні, бо мене несе швидше гірської річки. — Ляж спати, а вранці спокійно поговоримо.

— Про що поговоримо?

Я ржу, наче божевільний, наче в мені зібрались всі демони пекла.

Хвилина.

Друга.

Ніка задкує до дверей. За нею Синиця хапає за лікоть Золотову і теж виводить із майстерні.

— Пішли всі! Ненавиджу.

Я проводжаю їх безтямним поглядом. Щось пекуче і холодне здавлює груди, проситься назовні, вимагає справедливості.

Першою справою я вимикаю музику біля басейну, другою — спроваджую гостей. Хтось насмілюється фільмувати мою божевільну поведінку. Чхати я хотів. Тут найкращий друг з коханою дівчиною зраджує.

Кохана.

Кохана.

Кохана.

Коли встигла залізти в серце і випалити дірку в мозку?

Залишившись сам на віллі, кидаюсь трощити меблі, бити посуд, розкидати залишки їжі і випивки з вечірки.