РОЗДІЛ 7 "Наші шляхи"

АНДРІЙ

— Привіт, братику. Сто років не бачились. Як справи? — невимушено усміхаюсь в розлючене обличчя Богдана.

— Батько до тебе додзвонитись не може. Чому не відповідаєш? У компанії виникли певні труднощі. Твоя допомога край потрібна.

— Не вигадуй, — корчу гримасу. — Який помічник з пияки?

Осушую келих шампанського і тягнусь за наступним.

— У тебе все просто. Міг хоча б навідатись додому.

— Мій дім — моя студія. До речі, я збираюсь переїхати, тож найближчими місяцями в гості не чекайте.

— Куди цього разу? — запитує з насмішкою в голосі. — У гори відлюдником?

— Відлюдник з мене нікудишній. Без жінок не можу.

— Твоя репутація бабія і гуляки завдає шкоди. Тільки ледачий не перемиває кісточки Золотовим.

Брат ціпить зуби.

— Ваші проблеми.

— Помиляєшся, — підхоплює під лікоть і злісно шепоче на вухо: – Попереду в компанії перспективний тендер. Нам потрібна допомога впливових людей, а хто захоче зв’язуватись з…

— Скажу батькові нехай вигідно тебе одружить, — насміхаюсь з Богдана. — «Зручні» дружини в моді.

— Припини!

— На жаль, порада — це все, чим можу допомогти. А зараз дозволь відкланятись, у мене важлива розмова.

Останні слова кидаю з неприхованим роздратуванням. Завжди правильний і розсудливий Богдан бісить до глибини душі. У нього навіть коханка зручна — єдина, мовчазна, хитра.
Ідеальна оболонка та ідеальна натура всередині.

Залишивши брата з його проблемами за спиною, відправляюсь на пошуки винуватця заходу. Старий Багров поважна людина в місті, ідеальний сім’янин на перший погляд… На всіх заходах його супроводжує дружина, на років десять молодша, з гарними формами й обличчям, яке перепробувало найрізноманітніші косметичні процедури та ножі пластичних хірургів. Тримаючись за руки, вони жваво розмовляють з гостями. А після закінчення вечора… Ці янголи перетворяться на демонів. Впевнений, дівчата і хлопці вже замовлені й доставлені через чорних хід.

— О, Андрій Золотов, — простягає пухку руку Багров. Вузькі очі випромінюють захоплення. Чоловік у передчутті. Він хоче зробити замовлення і йому не терпиться отримати свій «шедевр». — Раді, що завітали. Пройдемо у мій кабінет і спокійно поговоримо.

Дружина слідує за ним, ефектно вертячи стегнами. Складається враження, що не проти провести ніч в моїх обіймах. Дурепа! Я не беру участь в сімейних оргіях.

— Ваш агент сказав, що ви здатні відтворити будь-яку фантазію, — починає здалеку Багров, варто переступити поріг його кабінету.

Роззираюсь. Кімната нагадує власника: темно-зелені стіни, громіздкі меблі з червоного дерева, вартісні книги на полицях, які купуються виключна до відображення статку.

Я сідаю на шкіряний диван, закидаю ногу на ногу та вдивляюсь в кругле обличчя замовника. Він вичікувально схрещує руки поверх столу, а його супутниця обіймає за спину.

— Якщо говорить, отже правда. Я вас слухаю.

— Спершу скажіть, коли станете до роботи.

— Знайду натурників й одразу візьмусь.

— Дівчина, нам потрібна юна дівчина, — опускає очі жінка.

Бляха! Зараз пхатиме свої фото двадцятирічної давності.

— Я слухаю.

— Розумієте, Андрію, одну із наших зал ми вирішили зробити в стилі античності.

— Персефона та Аїд? — запитую, намагаючись впіймати думку. Банально, аж млоїть. Освіченні люди з мінімальною фантазією.

— Ні, — Багров нервово потирає долоні. — Казкова німфа, з довгим білим волоссям і синіми як океан очима.

— Отже, Венера?

— Венера, — погоджується Багрова.

Про себе прикидаю, що замовлення легше з легшого. Я справлюсь швидко й отримаю чималі гроші.

— Не поспішайте усміхатись та підраховувати заробіток, — подається вперед Багров. — Я маю умову. Натурниця — наша. Але ви пальцем її не торкнетесь.

— Я не сплю з музами, — вибухаю реготом.

— Авжеж, — рже у відповідь Багров та дістає з шухляди фото.

Його дружина підносить мені світлину, а передавши, ніби ненароком торкається пальців. Неприємна крига.

Переводжу погляд з Багрової на фото.

— Жарт?

У скронях починаєш шалено пульсувати. Аж зриваюсь на ноги. Обурення, гіркота, біль — все разом підкочується до горла. За гроші можна купити все, навіть Мар’яну Золотову, яка дивиться з фото своїми великими синіми очима. А вона дуже красива без синців і ран. Діамант, вартий королів.

Багрові переглядаються, не очікуючи настільки бурхливої реакції.

— Не подобається натурниця? Але ми вже купили її.

Купили її у свій особистий домашній бордель, який утримується в окремому заміському будинку. Бляха! Вони купили Мар’яну! Купили дівчині білет в один кінець. Дивним чином їхні проститутки пропадають з борделю, і вже ніхто не знаходить бідолах.