Глава 5

А Джессіка Стенлі кидається до неї, міцно обіймає і ніжно цілує дівчину.

– Як ти, люба? Як почуваєшся?

Діана дивиться на батька, а потім переводить погляд на Коула. Той присоромлено опускає голову.

– Зі мною все добре, місіс Стенлі!

– Це прекрасно, що у вас з Коулом буде дитина! Я дуже щаслива!

Алекс Стенлі по-дружньому вітається з батьком.

– Ну, чого ти застиг, синку, йди до своєї нареченої! Обійми її та поцілуй! Що ти стоїш, соромишся?

Алекс Стенлі тримає в руках букет квітів, розгублено озираючись навкруги. Він, явно, не знає куди їх приткнути.

Діана відчуває огиду. Вона не зводить свого погляду з Коула. А той підходить і ніжно обіймає дівчину.

– Пробач, будь ласка! – шепоче він.

– Коли ти одужаєш, Діано, наш Коул зробить тобі офіційну пропозицію! На очах у всього суспільства, перед камерами журналістів, щоб все було правильно! – додає батько Коула, поклавши квіти на стіл. – Я думаю, весілля можна буде зіграти в липні. Прекрасний час для одруження! Правда, Джесс?

Тіффані дивиться на Діану, помічаючи, що та починає покриватися пурпуровими плямами роздратування та сорому.

– Не думаю, що весілля взагалі будемо грати, – Діана відійшла від шоку і відчула упевненість в собі. – Це дитина не Коула, і він прекрасно про це знає. Не розумію тільки, чому так настирливо хоче повернути мене?

У кімнаті настає тиша. Обличчя батька кам'яніє, Коул червоніє, Тіффані прикриває вуста долонею, а Джессіка відкриває рота від подиву. Тільки Алекс Стенлі дружньо поплескує сина по спині.

– То нехай пояснить все, – пропонує він доволі спокійно.

Коул відходить від шоку і прокашлюється.

– Я кохаю тебе, Діано! І готовий прийняти цю дитину, як свою! Для мене не важливо, чия вона! Якщо ти будеш її любити, значить і я буду про неї піклуватися.

Що тут в біса відбувається? І що це за виставу влаштували батько з Коулом? Нащо йому чужа дитина?

Діана заперечливо хитає головою.

– Коуле, у тебе ще будуть свої діти, навіщо тобі чужі?

– Твоя правда, кохана! У мене будуть ще й наші діти, але якщо вже цей Стенуїк відмовився від тебе, то я отримав чудовий шанс повернути тебе і я не відступлю. Це ще ненароджене дитя не винне, що його батько таке лайно!

– Коуле, ти прекрасний хлопець! Алексе, ти повинен пишатися, що виростив таку великодушну людину, – кидає Джон.

– Місіс Стенлі, чому ви мовчите? Невже ви дозволите власному синові зламати своє життя? Піклуватися про чужу дитину? Адже коли через пару років, його почуття втратять свою привабливість і Коул почне мислити тверезо, ось тоді він зрозуміє, як помилився! І захоче здійснити свою мрію: мати будинок, дітей, його дітей, люблячу дружину, а не жінку, яка нав'язала йому чужу дитину....

– Діано, що ти несеш? – вибухнув Коул. – Я кохаю тебе, навіть не дивлячись на те, що ти носиш під серцем чужу дитину.

– Але я не кохаю тебе!

– Це не страшно, люба! Я так сильно кохаю, що мого кохання вистачить на нас двох!

Вони роздратовано розглядає хлопця.

– Джоне, ти коли телефонував, знав, що це дитина не мого сина? – запитала Джессіка.

– Ні, тоді я цього не знав, – відповів Джон Маккензі. – А дізнався про це тільки, коли Діана прийшла до тями.

– Я не думаю, що ми готові до такого повороту подій, – каже вона і прямує до дверей. Діана зітхає з полегшенням. 

– Я все одно не розумію, чому ти крутиш носом, Діано? – фиркає Алекс Стенлі. – Ви ж кохали одне одного! Що змінилося?

– Почуйте мене! – ричить Діана, дивлячись прямо в очі батька Коула. – Я не збираюся ламати його життя!

– Все! Ми йдемо! – сердито буркає Джессіка.

І Алексу та Коулу нічого іншого не залишається, як плентатися за нею. А батько схоплюється і вискакує за ними.

– Джессі, почекай! Давайте все обговоримо та обміркуємо!

А дівчина залишається в кімнаті з Тіффані.

– Ти все ще сподіваєшся, що повернеться батько дитини? Цей Сте... Як його там назвав Коул?

Діана хитає головою.

– Я вже ні на що не сподіваюся! Мої стосунки з Аланом теж почалися з брехні, це ні до чого хорошого не привело. Він відштовхнув мене і пішов, а я залишилася одна з дитиною. Я не хочу повторювати ті ж помилки.

– Що такого ти зробила, що він не може пробачити?

– Тесс Воткінс не набрала балів до стипендії. Але вона дуже хороший комп'ютерний геній, ти ж знаєш?

– Вже я, то знаю! На своїй шкурі відчула!

– Ну, пробач за ті фото.

– Ну і як це стосується твого Алана?

– Містер Степелтон, викладач інформатики, запропонував їй зняти та змонтувати фільм на молодіжну тематику. Сказав, що відправить його на конкурс. Виграш в цьому конкурсі п'ятдесят тисяч доларів. Ось ми й вирішили зняти фільм. А оскільки я маю акторські задатки, то повинна була знятися в головній ролі. Тільки справжнім акторам потрібно було б платити гроші, знаходити час для знімання. А у нас ні грошей, а ні часу немає через заняття в коледжі. Ось ми й вирішили знімати таємно. Так, щоб ніхто не знав, про те, що його знімають. Сем Річардсон написала сценарій «Як з крутого хлопця зробити підкаблучника?». І ми взялися за фільм. Жертвою обрали президента студентського товариства «Омега», капітана баскетбольної команди Алана Стенуїка. І робота закипіла. А коли я пізналася його краще, я закохалася. Я просила дівчат змінити сюжет фільму, боячись його реакції на побачене, і вони обіцяли. І ось в ту жахливу п'ятницю, коли я повернулась з лікарні, де лежав батько, цей фільм показували в коледжі. І в ньому Тесс, вивалила всі таємниці від початку і до кінця. І те, скільки разів я намагалася привернути його увагу, і те, як використовувала його сестру, щоб познайомиться з ним, і те, як негарно висловлювалася про нього, коли ще не знала його. Ось тоді він і вилетів із залу, а я за ним. Ми довго сварилися, і він кинув мене. Я навіть не встигла сказати, що вагітна. Він пішов, а мене викрали.