Глава 1

Діана повільно відкриває очі й відчуває гострий біль, який пронизує зап'ястя. Дужки кайданків, які були на ній невідомо скільки часу, до кістки вп'ялися в тіло і завдавали пекельних мук при найменшому русі. Вона лежить на брудному матраці, руки заведені за спину і сковані наручники. Кімната невелика і темна, зовсім без вікон. Навколо запах затхлого повітря, гнилі, сирості та плісняви. Де вона? Що відбувається? Її викрали? Боже!

Сльози котяться по щоках і обпалюють її шкіру. Вона лежить без руху, усвідомлюючи, що на допомогу їй ніхто не прийде. Те, що її викрали, навіть не відразу зрозуміють. Подруги подумають, що вона полетіла додому, а Тіффані буде думати, що вона залишилася у коледжі. Єдина людина, яка могла б їй допомогти, відмовилася від неї та від їхньої дитини. Так вчинила б вона інакше, якби опинилася на його місці? Зрозуміло, що він розлючений і ображений. Але і вона не уявляла, що Тесс покаже таке! Вона думала, це буде фільм про те, який Алан прекрасний чоловік. Але все вийшло інакше! І це кінець всьому: кінець їх коханню, кінець їх прекрасному майбутньому, кінець її життю. Вона не уявляє свого життя без Алана. Як вона впорається з дитиною? Як буде жити далі, якщо з батьком, не дай боже, щось трапиться. Хто допоможе їй виростити цього малюка? Про що вона думає? Її викрали й тримають невідомо де. Батько не приходить до тями, отже надії на порятунок немає. Про яке майбутнє можна думати, якщо невідомо, що буде з нею. Чого хочуть викрадачі та як довго будуть тримати її тут. Діана розуміла, що її навряд чи залишать в живих. Їм не потрібні свідки, які потім зможуть впізнати їх. Тіло тремтить. Ступні холонуть. Зап'ястя ниють і руки затекли. Це жахливо боляче, ось так нерухомо лежати.

Скільки вона вже перебуває в такому стані? Де вона? Хто її викрав? І чого вони хочуть?

За дверима чути кроки. Скрипить замок і двері повільно відчиняються. Світло сліпить очі, тож Діана мружиться. В отворі дверей з'являється м'язистий чоловічий силует. Він прогинається і проходить до кімнати.

Підходить ближче і дивиться на дівчину.

– Прокинулась?

Діана закочує очі, намагаючись не реагувати на його випади.

– Ти німа?

Діана розуміє, що викрадач заводиться. Але не відповідає. Їй все одно, що вони з нею зроблять, навіть, якщо вб'ють. Їй немає сенсу жити, якщо Алана немає поруч. Навіщо їй життя, якщо коханий відмовився від неї та не пробачить її. А він не пробачить, як не пробачив Шеннон, яку кохав і домагався багато років.

Чоловік боляче штовхнув її ногою. Вона сіпнулася, і руки відразу ж відгукнулися пекельним болем. Дівчина застогнала і відключилася.

Гнітюча тиша і біль в руках та тілі були першими ознаками її пробудження.   

Діана так і лежить, відчуваючи, як тіло замерзло. Їй страшенно холодно і вона чомусь мокра? Чому її одяг і волосся мокре?

Знову рипнули двері й Діана важко зітхнула. У кімнаті з'явився інший чоловік, невисокий на зріст, але спортивної статури. Світле волосся, а на обличчі маска. Він приніс тацю з їжею і ковдру. Підійшовши до неї, він обережно взяв її за руки та зняв залізні кайданки. Діана відчула страшенний біль, руки затекли й не слухалися. Вона спробувала підтягти їх до обличчя, але це не відразу вийшло. Дівчина повільно розтирає затерплі зап'ястя й злякано позирає на незнайомця.

– Можна мені в туалет? – тихо питає вона.

Підіймає на хлопця перелякані очі та очікує відповіді. Кілька секунд вони дивляться один одному у вічі. Нарешті незнайомець легким кивком голови дозволяє.

– Туалет там, – вказує він рукою, – тільки не зачиняй дверей!

– Я не зможу з відчиненими дверима...

– Просто прикрий її, але на замок не закривай, – кидає він.

Діана намагається піднятися, але ноги не слухаються і вона знову плавно опускається на матрац.

– Гей, принцесо, не вмирай! – кидає він і допомагає їй встати. 

Діана відчуває, як паморочиться в голові та шалено нудить. Вона кидається до дверей і її вивертає над брудним унітазом. Тіло здригається. Діана випрямляється і дивиться в стелю, намагаючись вдихнути побільше повітря. А нудота знову підкочує до горла.

– Гей, принцесо, ти там як?

Діана прикриває очі й прагне знайти в собі сили, щоб відповісти спокійно.

– Я скоро! – стогне вона, не впізнаючи власного голосу.

Коли дівчина виходить з туалету, де не прибиралося вже, хто знає скільки, хлопець розслаблено сидить на матраці, поклавши руки на коліна та терпляче очікуючи її повернення.

– Їж, – наказує він. – Ти що хвора?

Діана важко дихає й мовчки сідає поруч на матрац.

– Скільки я тут?

– Досить, щоб ослабнути!

– Скільки ще триматимете мене тут?

– Скільки знадобиться, поки твій батько не прийме правильне рішення.

– Він же без свідомості....

– Тоді доведеться чекати, коли він очухається.

– А якщо він не прийде до тями?

– Тоді й ти загинеш.

– Але мене вже, напевно, шукають. І вам краще відпустити мене....

Викрадач переможно скривив губи в ледь помітну усмішку.

– Поліція ніколи не зможе знайти тебе тут. Ніхто не зможе... Навіть якщо виявлять цей будинок і його оточать, тобі не вийти звідси живою, – він вказав на прямокутний люк на стелі. – Над тобою басейн. Шістсот тонн води.... Найменша небезпека – і це підземелля буде затоплено.