Глава 29

У Діани тремтять руки й ноги. Татко в лікарні? Що з ним? Чому Тіффані ридає?

Вона ошелешено дивиться на Алана, який не зводить з неї очей.

– Що сталося? – запитує він, помітивши, як сльози повільно покотилися по її блідих щоках.

– Мій татко в лікарні…

– Що з ним?

– Я не знаю! Тіффані нічого сказати не може, лише ридає, - говорить Діана. – Мені потрібно додому…

– Так, - він підводиться з ліжка і підхоплює столик. – Я полечу з тобою…

– Ні, Алане, у твоїх батьків вінчання! – говорить вона, вибираючись з ліжка. – І ти ведеш маму до вівтаря. Не можна їх підводити. Я полечу сама. А ти прилетиш згодом, добре? Може там нічого страшного й не сталося? Тіфф просто дуже любить панікувати!

Він відвозить її в аеропорт. Тіло тремтить, руки не слухаються, в голові вистукує тиск, серце шалено калатає. Господи, тату! Що сталося? Від Тіффані нічого не доб'єшся, оскільки вона шокована. 

Алан міцно обіймає її й притискає до себе.

– Коли долетиш, зателефонуй! Чуєш? – говорить він. – Ми ж хвилюватимемося!

– Добре! А ти привітай батьків від мене! І вибачся, що так сталося!

– Все гаразд, кохана! Головне, щоб з твоїм татом все було добре!

Літак злітає. Стюардеса просить відключити мобільні телефони. Дівчина слухняно вимикає телефон. Поки вона летить, в голову лізуть різні думки. Може це Тіффані його отруїла? А може довела до серцевого нападу? Або схопило щось? Коли літак приземляється, Діану вже трясло від думок, які рояться в голові. Вона швидко спустилася по трапу і помітила неподалік лімузин з їх водієм, містером Стюартом. Він привітно помахав їй рукою. Діана попрямувала до нього.

- Містере Стюарт, доброго дня! Що з татом сталося?

Він мовчить і озирається на «Додж» за своєю спиною. Скло «Доджа» опускається і коротко стрижений чоловік жестом наказує їм сідати в авто.

Він поспішно відкриває їй дверцята і садовить дівчину в салон. Діана здивовано дивиться на нього, а на вустах завмирає німе запитання.

–  Що сталося, містере Стюарт? Це хто?

Але він зачиняє дверцята і поспішно сідає за кермо. Діана в подиві відкриває рота, а він закриває перегородку між водійським сидінням і салоном та вправно виводить авто з аеропорту.

Діана, нарешті, згадує про телефон і, діставши його, включає. І бачить до десятка пропущених дзвінків і з двадцять есемес від Алана. Дівчина набирає його й він миттєво бере трубку.

–  Що там? –  чує вона голос Алана в трубці. – Що з батьком?

–  Я не знаю, любий! Мене забрав з аеропорту водій, але він мовчить і нічого не говорить. Коли дізнаюся щось, я розповім.

–  Діано, мені варто було поїхати з тобою!

–  Алане, я не знаю, що з татом, тому давай поки я тут сама. Поговоримо пізніше, гаразд? Ключі від твоєї машини в моєму шафці. Коли повернешся додому, забери, будь ласка!

Діана відключає телефон і дивиться у вікно. Лімузин під'їжджає до лікарні й Діана вискакує з машини, ледь вони зупиняються біля ганку. Вона швидко біжить коридором лікарні й підбігає до регістратури.

–  Джон Маккензі –  сенатор, він у вас? Що з ним? Де він?

Але її під руку обережно бере якийсь чоловік і відводить убік.

–  Я –  Говард Сміт, начальник служби охорони вашого батька.

Діана від несподіванки відкрила рот.

–  Служба охорони? Я не знала, що тато найняв охоронців...

–  Йому погрожують. Він найняв цілий штат охорони. Але навіть це не допомогло, сьогодні вночі його машину розстріляли.

Діана блідне і шепоче:

–  Роз… розстріляли?

–  Міс Маккензі, я дуже не хотів, щоб ви приїжджали, але місіс Маккензі не послухалася мого наказу і зателефонувала вам.

–  Мого батька підстрелили, а ви наказуєте, не говорити мені про це? –  вона злобно втупилася на чоловіка. –  Що з ним? Я хочу бачити татка...

–  Це зараз неможливо, оскільки він в операційній.

–  Де Тіффані?

–  Ходімо, я відведу вас до неї, але міс Макензі, прошу вас, без мого відома, нічого не робити. Все дуже серйозно!

Вони швидко йдуть коридором лікарні.

–  Давно батькові загрожують?

–  Вже два роки. Він тому і припинив спілкування з вами, щоб уберегти вас від переслідувань. Вони прослуховують телефони, переглядають банківські рахунки, стежать і переслідують його і членів його сім'ї.

–  Хто і чому йому загрожує?

–  Це через політичну діяльність. Хочуть, щоб він зняв свою кандидатуру на виборах в сенатори штату.

–  Боже! Чому він нічого не сказав мені?

–  Він знав, що ви не станете його слухати й все одно приїдете додому. А це дуже небезпечно для вашого життя.

–  Чому ви вирішили, що небезпека загрожує і членам його сім'ї?

–  Пів року тому машиною збили місіс Маккензі!

–  Що? Тіффані збила машина?

Він кивнув.

–  З нею все в порядку?

–  Так, але майже місяць вона лежала в лікарні. А вашого батька зараз би застрелили, якби місіс Маккензі не відстебнула ремені безпеки в машині та не пригнула його майже бездиханне тіло.