Глава 28

Дівчина повертає здивоване обличчям до суперниці.

– Ти ж знаєш, хто я? – запитує Шеннон.

– І що?

– Ну, не дивися ти на мене так вороже, ми могли б навіть стати подругами!

– Думаю, дружба між нами не доречна.

– Я для тебе не суперниця, а скоріше помічниця. Я знаю Алана, як ніхто інший!

– Чому це я, навіть, не сумніваюся?

– Ось ти, наприклад, знаєш, що Алан шикарно грає на гітарі?

Алан грає на гітарі? Так, він казав, що вчився! Діана дуже рада, що вона прекрасна актриса, тому може приховати будь-яку емоцію. Вона підіймає на Шеннон променистий погляд й з посмішкою на вустах киває головою.

– Я знаю про те, що він вміє грати на гітарі.

– Дивно! Після нашого розриву, він жодного разу не брав до рук гітару...

– І що? Я не чула, як він грає, це – правда! Але про те, що він вміє грати, я знаю!

– Чому ти так вороже до мене ставишся? Я можу бути дуже корисною! Я багато чого можу тобі розповісти, багато чому навчити...

– Чому? Як розсовувати ноги перед кожним хлопцем за будь-якого зручного випадку?

Діана знала, що поводиться, як стерво. Їй самій було огидні ці слова, але вона не зачіпала Шеннон першою, не набивалася до неї в подруги, не просила про допомогу. Тож нехай дасть їй і Алану спокій. Це все, про що мріє Діана.

Шеннон побіліла і фарба повільно сповзла з її обличчя.

– Та як ти смієш? Що ти знаєш про нас? Ти – ніхто! І він з тобою тільки через секс...

З кабінки вилетіла Джил.

– Дівчата, ви чого?

– Все нормально, Джил! Йдемо звідси!

– Думаєш, він тебе кохає? Наївна! – крикнула їм в спину суперниця.

– Не думаю, а впевнена!

– Помиляєшся, – злобно закричала Шеннон, – і я тобі це доведу!

Джил схопила Діану за руку і потягла до виходу.

– Маккензі! – презирливо крикнула Шеннон. – Зараз ти зробила дві фатальні помилки: відмовилася від допомоги й недооцінила свого ворога!

Діана зупинилася і хотіла повернутися до Шеннон, але Джил потягли її на танцмайданчик. 

Алан стояв біля стійки бару і про щось жваво розмовляв з барменом. Діана підійшла і він обійняв її.

– Що трапилося, кохана? Ти вся тремтиш?

– Розмовляла з твоєї Шеннон...

– Про що? І вона не моя!

– Про те, що ми схожі, а це наштовхує її на думку, що ти досі в неї закоханий.

Алан розреготався.

– Вона давно в минулому, – сказав він, – я їй це і сказав!

– Ну, напевно, їй твоїх слів не достатньо.

– А що потрібно?

– Дії, коханий! Твоїх дій!

– І що ж я повинен зробити?

– Зіграй для мене на гітарі! – попросила Діана, притулившись до нього всім тілом.

– Ні, Діано! Я не грав уже, чорт знає скільки часу.

– Ну, ти ж просив у мене можливість довести своє кохання! Тоді доведи!

– Ого, кохана! Шеннон тебе сильно зачепила! Ну, ти ж розумієш, що я буду вимагати дуже багато замість моєї гри?

– Я готова виконати будь-яке твоє бажання!

Очі Алана спалахнули.

– Домовилися!

Він нахилився до бармена і щось прошепотів. Той закивав головою і зник. Діана здивовано дивиться на Алана.

– Що задумав, коханий?

– Побачиш, кохання моє!

Бармен приносить гітару. Алан бере Діану за руку і проводить її до столика. Садовить на стілець і йде до сцени. Він сідає на стілець, звісивши одну ногу, а на другу, зігнуту в коліні, ставив гітару й проводить рукою по струнах. І в той час же вся музика в залі стихає, а відвідувачі повільно озираються навкруги. А з-під його вмілих пальців полилася мелодійна музика. У залі настає повна тиша. Всі повертають голови в бік Алана. Його пальці перебирають струни гітари й мелодія звучить з новою і бентежною силою. Він сидить там занадто привабливий і сексуальний. А його очі спрямовані лише на Діану.

– Пані та панове! Хвилиночку уваги! У нас з нареченою сьогодні ювілей! І мені б хотілося привітати її з цією датою. Я її дуже люблю і хочу зробити її найщасливішою дівчиною на світі!

Він вдарив по струнах і спрямував погляд на Діану. І раптом він заспівав. Його голос чисто і рівно рознісся по залу. Діана відчула, як в горлі утворився ком. На очах з'явилися сльози радості. Вони маленькими перлинами покотилися по щоках. Пісня була освідченням у коханні й раптом до Діани піднесли букет троянд. Вона піднялася і втупилася на офіціанта з оберемком троянд. Взявши букет, вона притискає його до грудей і знову дивиться на Алана. З іншого боку другий офіціант простягає рододендрони. Діана з завмиранням серця дивиться навколо себе. А офіціанти вже заставляється навколо неї все нові та нові букети. Все навколо заставлено квітами, ніби якийсь пустотливий чарівник розсипав по залу всі фарби веселки. Тут були троянди, особливо багато червоних, високі перламутрові півонії, і гігантські фіолетові рододендрони, незаплямованої білизни лілії та червоні стрункі тюльпани, білі ромашки й строкаті айстри, жовті хризантеми та вишневі жоржини, рожеві гладіолуси й дзвінкі конвалії. Фантастичне буйство квітів!

Боже! Як гарно! Вона повертається до Алана і бачить, як він йде через весь зал до неї з букетиком ніжних орхідей в руці.

– Якийсь зневірений Ромео скупив всі квіти в місті, а я ледь знайшов з парочку орхідей. Зі святом тебе, кохана!