Глава 25

– Алане, я не жартую!

Діана здивовано дивилася то на Алана, то на дідуся.

– Просто ти давно не виходив...

– І що? А тепер мені хочеться вийти та послухати, як грає на фортепіано твоя дівчина!

– Це ж прекрасно, – заусміхалася Діана, – спускаймося, я обов'язково вам зіграю!

Алан вкутав ноги дідуся ковдрою і викотив його з кімнати. Діана поспішала слідом. Коли вони з'явилися на задньому дворі, веселощі та сміх миттєво припинилися і всі повернули голови в їх сторону.

– Дідусь Крістіан, – вигукнула Джил і кинулася обіймати старого.

– Ах, ти ж, – пробурмотів старий, – навіть не зайшла до мене вчора!

– Так ми ж пізно приїхали, – виправдовувалася онука, – повечеряли й поїхали до клубу...

– Могла б кілька хвилин приділити рідному дідусеві, – промовив старий, – хоч би зайшла привітатися!

– Тату, ти... що.... тут робиш? – запитав, заїкаючись, Джеймс.

– Якщо ти не помітив, – буркнув дідусь Крістіан, – я тут теж живу, взагалі-то!

– Тату, ми безмежно раді, що ви вирішили прогулятися, – пробурмотіла Елісон. – Це чудово, що ви спустилися до нас....

– Це мене з тієї конури витягла ось ця дівчинка! – він жестом вказав на Діану. – Прийшла до мене пити чай і зацікавила мене розмовами.... Захотілося спілкування....

Всі, як по команді втупилися на Діану, обличчя якої пашіло від такої уваги.

– Ти ходила в кімнату дідуся Крістіана? – запитала Клер, сестра Ділана.

– А чому вона не може випити чаю з моїм батьком? – запитав Джеймс. – Я вдячний, Діано, що ти вмовила батька вийти на вулицю. Він уже три роки не виходив.

– Працюймо, хлопці! – пробурмотів Люк Робертсон. – Нам ще за бабусею Джулією їхати на автовокзал.

Всі кинулися до роботи, а Діана і Джил взялися прикрашати колону квітами. Дідусь Крістіан під'їхав до них і почав розплутувати мотузку, до якої кріпили квіти. Діана час від часу поглядала на Алана, який з Діланом і Джорджем, єдиним сином Джейсона і Валері Стенуїк впорядковували білосніжний намет. Бачити Алана з молотком і пилкою було одне задоволення. Час від часу Діана ловила на собі погляди Алана, тоді вона щасливо усміхалася і махала рукою. А він підморгував їй.

Ближче до обіду, Елісон накрила посеред намету стіл і почала наносити різноманітні смаколики. Всі з величезним апетитом накинулися на їжу. Дідусь Крістіан їв мало, але хотів спробувати всі страви. Його щоки стали рожевими, а очі блищали. Діана взяла шматочок бекону з сиром і подивилася на хлопців, які зі швидкістю звуку поглинали їжу. Алан встав зі свого місця і, підійшовши до неї, нахилився і прошепотів:

– Якщо не їстимеш нормально, ввечері будеш покарана, кохана!  

Діана шумно проковтнула і повернула голову до нього. Їх погляди зустрілися і він запитав:

– Я зрозуміло висловився?

Діана насипала собі супу з грибами та взяла кусень свіжого хліба. Алан, побачивши це, посміхнувся і повернувся на своє місце.

– Сьогодні нам ще на репетицію до церкви, – нагадала Елісон, – тож о першій годині збираємося біля ганку.

– Тату, ти поїдеш з нами? – запитала тітка Керол.

Старий скривився і пробурмотів:

– Ні, я втомився трохи. Переїзду вже я не витримаю.

– Ми ж всі їдемо, – сказав Джеймс, – а ти хочеш залишитися один?

– Ніби я вперше залишаюся один? – пробурмотів старий, і погляд його відразу якось згас. 

Діана, помітивши це, важко зітхнула. Він тільки почав розкриватися і знову весь закрився та поник. 

– Я можу залишитися з дідусем, – запропонувала вона, – я ж обіцяла йому зіграти на фортепіано.

Глянувши на Алана, помітила, що тому ніби стало погано. Він зблід, а очі його звузилися від злості.

– Прошу вибачення, – сказав він, і, схопивши Діану за лікоть, вивів з-за столу, – ти що витворяєш, кохана?

Він завів її в бібліотеку і штовхнув до полиць з книгами.

– Я хочу, щоб ти поїхала зі мною до церкви, – шепнув він, – дідусь буде відпочивати після обіду, а що будеш робити ти?

– Алане, дідусь Крістіан тільки пішов на контакт, – прошепотіла вона, – його не можна зараз залишати одного.

Він нахилився і торкнувся губами її рота. А після притиснув її до полиць і заволодів її губами жорстко і владно. Його руки взяли в долоні її обличчя.

– Весь день тільки це і хотів зробити, – прохрипів він, – мала, я ж не зможу без тебе! Буду сумувати та рватися додому!

Діана обвила його шию руками й притиснулася до нього всім тілом.

– Я буду сумувати та чекати тебе вдома, коханий! Може навіть поїм разом з дідусем…

– Краще б ти поїла, інакше ніякого сексу не буде, – буркнув він.

Від намету почулися крик і гучний регіт. Він відсторонився і прошепотів:

– Йдемо, напевно, бабусю Джулію привезли, – він узяв її за руку і повів до родичів. 

Алан мав рацію, всі стовпилися навколо літньої жінки, у світлому костюмі та невеличкому кремовому капелюшку. Вона обіймала Джил і Келлі, цілувала Браяна.

Коли підійшли Алан і Діана, бабуся потягнулася до хлопця і міцно стиснула його в обіймах.

– Мій скарбе! Як ти?

– Бабусю, зі мною все добре! Познайомся, моя дівчина Діана!