Глава 23

– Я знаю, що з Аланом дуже непросто, але ти за цей невеликий період досягла гарних результатів...

– Ви про що?

– Він дуже змінився, тому що закоханий!

– Ви думаєте, він в мене закоханий?

– Він очей з тебе не зводить, – сміється вона, – він ніколи не вважав за краще компанію дівчини, своїм братам. Зазвичай їх і водою не розіллєш.

– Ми просто вчора дуже втомилися...

– Діана, я не вчора народилася, – перебиває Елісон, – і у мене є очі.

Діана зашарілася.

– Після того невдалого юнацького роману, він дуже змінився, – кидає вона, – він дивився на дівчат тільки, як на об'єкт задоволення своїх фізіологічних потреб.

Діана шумно проковтнула і втупилася на Елісон, відкривши рот. У Алана був роман? Оце новина!

– Я не знала, що у нього був роман? – прошепотіла вона.

– Він з першого класу був закоханий в Шеннон Гаррот, – говорить Елісон, – дарував їй подарунки на всі свята, проводжав додому, тягав її портфель, обороняв від хлопчаків. Ну, а коли вони підросли, між ними спалахнули справжні почуття. Це було таке кохання! І ми думали, що він одружиться так і не закінчивши школу. Вони всюди й завжди були разом. А потім він вступив до коледжу, але все одно кожні вихідні приїжджав додому і зустрічався з Шеннон. А одного разу він не приїхав, не приїхав і на наступні вихідні. І ми дізналися, що вони розійшлися. Ми ніколи не підіймаємо при ньому цієї теми, так що не знаю, що там сталося. Але з того часу він дуже змінився.

Діана з відкритим ротом дивилась на Елісон, забувши й про телятину.

– Алан став дуже багато пити, встрявав у бійки, дівчат використовував тільки у своїх цілях, – важко зітхнувши, пожалілася Елісон, – ми боялися, що він перетвориться на чудовисько, за якого батькам буде дуже соромно.

– Не дивлячись на все це, всередині він залишився дуже хорошою людиною, місіс Стенуїк, – мовила Діана, – в нашому коледжі четверо осіб у спортзалі зґвалтували дівчину...

– Сподіваюся, серед них не було Алана? – Елісон закрила рот рукою.

– Ні, він з хлопцями прийшов на тренування та знайшов дівчину, – Діана повернулася до телятини, час від часу, зустрічаючись очима, з матір'ю Алана, – і ніс потерпілу на руках до самої лікарні. Вона не прийшла до тями, і зараз перебувати на лікуванні в психіатричній клініці. Але єдина людина на кого вона реагує, це – Алан! Він відвідує її раз на тиждень і малює з нею картини. Ні лікар, ні психіатр не можуть привернути її увагу, тільки при появі Алана, вона подає ознаки життя. І таких історій я можу привести дуже багато. Багатьом студентам він допомагає з роботою, інших провідує в лікарні....

Діана помітила, як скупа материнська сльоза покотилася по щоках Елісон.

– У нього дуже багато «негласних друзів», це я їх так називаю, тому що у звичайному житті, він не проводить з ними час, не дружить відкрито, але він багато зробив для їх майбутнього, для їх здоров'я, для їх життя. Комусь врятував життя, стрибнувши за ним з обриву, когось врятував від хуліганів, які напали неподалік гуртожитку, хтось отримав кваліфіковану медичну допомогу, завдяки чому – зумів вижити... 

– Боже, – схлипнула вона, – дякую, Діано!

– Місіс Стенуїк, Алан не знає про те, що я це знаю, тому не видавайте мене, – прошепотіла Діана, почувши, як стукнули вхідні двері. – Це мені один з його ось таких друзів і повідав. У них щось на зразок спільноти...

Вона присіла і відправила телятину в духовку. В цей час в отворі дверей з'явився Алан в мокрій від поту футболці. Він підійшов до холодильника і, взявши пляшку води, залпом осушив її. Діана стояла і жувала тости, спостерігаючи за ним. Він був надзвичайно сексуальний, м'язи напружені, піт струменить по руках, спині, шиї. Волосся мокре і по ньому стікає волога. Напившись, він повертається і завмирає, виявивши тут Діану, що не зводила з нього погляду. В його очах спалахує вогонь бажання.

– Привіт, – пробурмотів він, – я тебе не помітив.

Підійшовши, він нахилився і поцілував її в щоку. А потім вкусив тост з її рук і, жуючи, прошепотів:

– Я думав, ти будеш чекати на мене в ліжку!

Діана знову зашарілася.

– Я вирішила допомогти твоїй мамі готувати сніданок, – пробубоніла Діана, – ти ж не...

– Мам, ти не будеш проти, якщо я, на пів годинки, вкраду у тебе Діану? – запитав Алан.

Обличчя дівчини стало кольору буряка, що лежав на столі. Але Елісон лише посміхнулася.

– Якщо тільки ненадовго, милий!

Алан схопив Діану за руку і потягнув за собою. У спальні він зачинив двері й, закинувши її собі на плече, поніс у ванну.

– Роздягайся, – наказав він.

Діана почала стягувати з себе одяг. Він дуже швидко звільнився від одягу і ступив у душову кабінку. Вода стікала по його м'язистому торсу, і Діана не могла відвести погляду від нього. Боже мій! У нього ідеальне тіло! Він хоча б усвідомлює це?

Вона помітила його запитальний погляд.

– Як довго ти ще будеш там копатися?

– Я милувалася тобою. Вже йду…

Вона простягла ногу в кабінку, а він уже заволік її всередину і притиснувши до стіни.

– Ти спеціально копошишся? Хочеш випробувати моє терпіння?

Діана мило посміхнулася, запустивши руки в його вологе волосся.

– Ви про що, ваша величносте?