Глава 18

Діана злобно втупилася у двері, які зачинилися за його широкою спиною. Звичайно, він має рацію, якщо вона хоче, щоб він одягнув те, що подобається їй, відповідно і вона повинна одягнути те, що подобається йому. Але ж ці речі йому сподобалися? Просто він дуже ревнивий і це відіграє вирішальну роль. Але ж вона жодного разу не давала йому приводу для ревнощів, ні разу, навіть, не подивилася в сторону іншого хлопця, тоді чому він їй не довіряє? Чому він так упереджено ставиться до всього, що стосується її одягу, приготування їжі, поведінки, відпочинку? Це порядком лякає і перетворює його в тирана і ревнивця, який не дає їй спуску ні в чому! Але розв’язувати цю проблему потрібно ще до того, як він вийде з ванної. Діана мовчки знімає з себе майку і шортики. Підходить до шафи й дістає штани та блузу з довгими рукавами. Зі злістю натягує все це на себе і вмощується за кухонний стіл.

Алан виходить з ванної з рушником на стегнах, поголений та щасливий. Побачивши її в новому вбранні, він посміхається і забирає вигладжені нею речі зі стільця. Мовчки повертається до ванної та виходить назад вже повністю одягнений. Штани ідеально тримаються на його стегнах, білосніжна сорочка відтіняє його смагляву шкіру. Він дуже сексуальний і красивий. Діана, хоча і сердиться на нього, але захоплено любується його зовнішністю.

– Як все смачно, кохана!

Діана мовчить і ображено відводить погляд, не дивлячись на нього.

– Мала, припини сердитися! – бурмоче він. – Я оберігаю те, що належить мені.

– Але я не належу тобі.... Я не річ!

– Твоє тіло належить мені, тож його я оберігаю!

– Від кого?

– Від зазіхань інших чоловіків...

– Але на мене ніхто навіть не дивиться! Мною ніхто не цікавиться! Явно знають тебе і твій жахливий характер...

Діана розлючено вкладає тарілку в раковину і прошмигує мимо нього. Він хоче схопити її за зап'ястя, але вона вириває свою руку і йде заправляти ліжко. Злість з такою силою бушує в ній, що від неї можна запалити багаття. Злість, як страшне чудовисько, хапає її за горло, провокуючи на сварку. Діана відчуває свою безпорадність і страх. Їй потрібно навчити його довіряти їй і не реагувати так люто на все, що стосується її життя. Але як переконати цього впертюха? Як змінити його світогляд?

Алан тихенько підходить ззаду.

– Діано, – обережно каже він заспокійливим тоном, наче вона звір загнаний в кут. – Я дуже боюся тебе втратити, ти – це все, що мені треба в цьому житті! Якщо ти захопишся іншим, я просто помру, розумієш?

Ну, хіба після таких слів, на нього можна сердитися? Вона обіймає його за шию і ніжно цілує в щоку.

– Я нікуди від тебе не подінуся! І захоплюватися іншим я не планую, бо все, що мені потрібно, це – ти! Добрий, ніжний, бажаний і мій!

Алан підхоплює її за талію і впивається губами в її рот. Він дуже ніжний і обережний.

– Ти – моя, чуєш? Я дуже сильно тебе кохаю!

Діана обіймає його за шию і притискається до нього всім тілом. Вони разом і це найголовніше. А все інше вони зможуть разом пережити та знайти спільне рішення. Він просто власник! Ну, і нехай вона поступилася, аби йому було спокійніше!

– Може, поведеш? – питає він грайливо.

Діана з посмішкою киває. Вони повільно їдуть по автостраді й вона гучніше вмикає музику. Звучить спокійна мелодія.

– Я все одно сердита на тебе!

– Знаю!

– Алане, я хоча б один раз давала тобі привід для ревнощів?

Він, посміхнувшись, мотає головою.

– Тоді чому ти не можеш хоч трішки більше довіряти мені?

– Я тобі довіряю, кохана, – шепоче він, – я не довіряю твоєму оточенню!

– Ну, що вони зроблять зі мною?

– О! Варіантів мільйон!

– Я не зрозумію, ти зараз насміхаєшся наді мною? Хоча знаєш, любий, це не смішно!

– Знаю, мала! Вибач!

Діана в'їжджає на стоянку коледжу й помічає на собі зацікавлені погляди студентів. Вона водить машину Алана Стенуїка, а він сидить на пасажирському сидінні.

– На нас всі дивляться...

– Бачу.

– Вони думають, що ти розум втратив, якщо дозволив своїй занозі сісти за кермо джипа.

– Мені плювати, що вони там думають! Їхні думки, це їх проблеми!

Він бере її за руку і швидко веде до дверей коледжу. Назустріч йому виходить Чет. Вони мовчки вітаються.

– Ми знову сьогодні допізна, друже! – кидає хлопець. – Привіт, Ді!

Дівчина киває.

– Гаразд, коханий, я побігла!

Він цілує її в щоку і шепоче:

– Повертайся додому без мене. У нас завтра матч, тож сьогодні тренер з нас вичавить всі соки. Ключі від джипа у тебе. Я приїду з Четом.

Діана киває і зникає. Біля шафки її знаходить Тесс.

– Дідько забирай, Маккензі! Я вчора намагалася до тебе додзвонитися! Чому у тебе весь час вимкнений телефон?

– Я вчора займалася прибиранням, пранням, готуванням вечері й можливо не чула твого дзвінка.

– Добре влаштувався твій Ромео! Взяв тебе для того, щоб була безкоштовна домробітниця? Зручно і комфортно! І нагодує, і обігріє, і випере все, і прибере, ще й у ліжку задовольнить!

– Тесс, ну не бурчи, будь ласка! Ти відео дивилася?

– Ще б! – аж підскочила подруга. – Це ж бомба, Ді!

– Ну і що думаєш з цього приводу?