Глава 11

Діані не видно, хто прийшов, але чутно жіноче бурмотіння. Невже до нього прийшла дівчина? Ді гарячково озирається на всі боки в пошуках розкиданого одягу та схвильовано відкидає ковдру, щоб підвестися з ліжка.

– Ти у своєму розумі, Джен? – чує вона. – Якого біса ти сюди заявилася?

– Припини, милий, ти був дуже грубий сьогодні, – бурмоче жіночий голос, – я рада, що застала тебе вдома.

Боже! Його нічна гостя – Дженніфер Стіл! Діана гарячково забирається назад в ліжко і сідає, обхопивши коліна руками.

– Ти знаєш правила, – злобно буркнув Алан, – порушивши їх, ти позбулася всього.

– Я ж вибачилася перед нею, – мимрить Джен. – Вона нічого не дізнається, як і ніхто нічого не знає.

– Я не розумію, ти  – п'яна? – запитує роздратовано Алан. – Боже, Дженніфер, припини!

Діана чує якусь метушню біля дверей.

– Я хочу тебе, Алане, зараз! – бурмоче Джен. – Все можна змінити, якщо тільки ти захочеш цього….

– Але я не хочу, – кидає злобно він. – Йди проспися!

– Ти мене виганяєш? Ти відмовляєшся від мене? – шипить вона. – Цілий рік тебе влаштовував секс в будь-який час, а зараз ти відвертаєшся від мене. Я ж завжди тримала язик за зубами, жодна з твоїх подружок нічого не знала, та що там подружки, навіть друзі нічого не підозрювали... І ця… нічого не дізнається!

– Припини молоти дурниці, – злобно гарчить він, – ти не розумієш, що несеш!

Діана відчуває, як до горла підкочується нудота. Боже! Як огидно! Як бридко! Її хочеться провалитися крізь землю, зникнути з цієї кімнати раз і назавжди. І нехай ці закохані витирають слізки один одного вже на самоті.

– Йди додому! Я не один, – раптом кидає Алан.

– Що значить «не один»? – лепече п'яним голосом Джен.

– Не один, це означає «з кимось»! – шипить він і нарешті виставляє її за двері.

– Вона знає про твоє пристрасть? – кричить через двері Дженніфер. – Ти їй сказав?

Коли за нею зачинилися двері, Діана відчула в горлі ком, який застряг і не дає їй дихати. Вона, мовчки, опустила голову на коліна і закрила очі. Дівчина відчула, як ліжко прогнулася від того, що Алан сів біля неї. Кісточки його пальців почали гладити шкіру на її руках.

– Ді! – покликав він. – Ти в порядку? Це Джен...

– Чому ти збрехав мені? – піднявши голову, спитала Діана.

– Я не брехав...

– Ти сказав, що найдовшими відносинами були відносини у два тижні, – спокійно запитала дівчина, – а тепер з'ясовується, що з Дженніфер ти спиш вже цілий рік. Як це розуміти?

– Ми просто займалися сексом і все, – виправдовується він, – вона жодного разу навіть не ночувала тут. Просто переспали й вона їхала додому.

– Чому? – запитала Діана, дивлячись прямо в очі того, хто став для неї близьким за цей час.

– Що чому?

– Чому вона їхала?

– Я не хотів, щоб вона залишалася...

– Ти зраджував своїм дівчатам з нею? – запитала Діана.

Він мовчки кивнув і винувато подивився в її зелені очі.

– І якби мене не було сьогодні тут, ти б зайнявся з нею сексом? – пошепки запитала Діана, відчуваючи, як затремтів голос.– Ти б зрадив і мені?

– Ді, я б ніколи так не зробив, – він бере її руку і підносить до своїх уст, – я б не зміг так вчинити з тобою.

– Я тобі не вірю, – тихо вимовляє Діана, вирвавши свою руку і, відкинувши ковдру, поспішно схоплюється з ліжка. – Я в душ і не смій іти за мною. Я хочу побути одна!

Вона швидко зникає за дверима ванною. І тільки опинившись під струменями теплої води, Діана закриває обличчя руками й дає волю сльозам. Він бреше їй, викручується. Кет мала рацію, він привів її сюди, щоб спокусити. А вона, дурна, розмріялася, що такий хлопець, як Алан Стенуїк може закохатися в неї. І головне, що всі підігравали «він ніколи не через кого не бився», «він ні заради кого не кидав пити». Її це ввело в оману, а йому дало можливість отримати бажане. Бридко! Дівчина зіщулилася від холоду, бо її вже не гріла тепла вода. Що тепер буде? Він відправить її до подруг і викреслить зі свого життя, як черговий трофей, як вершину, яку підкорив?

Дівчині стало так огидно, що вона притулилася до стіни та сповзла, присівши навпочіпки. Обійнявши себе руками, вона не могла вгамувати тремтіння. Двері душової кабіни відкрилася і, Алан вимкнувши воду, мовчки, підняв її з підлоги. Укутавши у великий махровий рушник, підхопив на руки та поніс у ліжко. Він опустив дівчину на ліжко і, стягнувши з неї рушник, дбайливо укутав в теплу ковдру.  Вона тремтіла. Їй хотілося плакати й гарчати від злості та відчаю. Боже! Вона уткнулася обличчям в подушку і тихенько схлипнула.

– Ді, припини, будь ласка! Я знаю, що в тому, що сталося, є моя провина. Але я прошу тебе, поговорімо і я відповім на всі твої запитання, – бурмоче він біля її вуха, – тільки не плач, будь ласка! Просто поговори зі мною. Не мовчи, Діано!

Вона, схлипуючи, відштовхує його.

– Дай мені спокій….

– Не дам! І тобі доведеться поговорити зі мною. – Алан ніжно гладить її вологе волосся.

– Мені не сподобалося те, що я сьогодні почула, – шепоче вона, – ти дуже порочний. Не про такого хлопця я мріяла, не з таким хлопцем хотіла зустрічатися....