Глава 9

Викладач з фізичної підготовки влетів у дівочу роздягальню і спробував розняти дівчат. А після відвів їх до деканату. Декан, миловидна, висока блондинка середніх років, в брючному костюмі, оглянула двох розпатланих дівчат і спокійно запитала:

– Що сталося?

– Ми переодягалися після тренування, – заторохтіла Дженніфер, – коли вона накинулася на нас… виявляється, ми заважаємо їй переодягатися на фізкультуру.

Діана здивовано повернулася до чірлідерки, відчувши, як до горла підступила нудота. Голова крутиться і несамовито болить. У вухах дзвенить.

– Маккензі, це правда?

Діана спробувала щось сказати, але видала тільки стогін і повільно, ніби у фільмі, рухнула на землю. Останнє, що вона почула, це переляканий голос декана:

– Лікаря сюди, швидко!

Діана відкрила очі вже на канапі у медпункті. Над нею схилилася літня жінка в білому халаті.

– Ну дякувати Господу! Прийшла до тями?

Лікарка прискіпливо дивиться в її очі та наказує:

– Стеж за моєю рукою…

Діана намагається зосередитися на руці жінки, коли відчуває, як до горла підкочується нудота. Вона підхоплюється і біжить до раковини, де її знудило. За спиною дівчина чує схвильований голос Алана.

– Де вона? Що з нею? Я хочу її бачити...

– Вам сюди не можна, – прошипіла літня жінка. – Чекайте за дверима!

Він влітає за ширму і бачить Діану, яка схилилась над раковиною.

– Вийди, будь ласка, – шепоче вона, і її знову нудить.

Він спокійно підходить ближче, вмикає воду і турботливо прибирає її волосся за спину. Нарешті вона випрямляється, полоще рот, і, набравши в легені повітря, повертається до нього обличчям.

Його очі випромінюють біль і співчуття, але коли рука торкається підборіддя, він злісно кидає:

– Я її вб'ю!

Швидко вилітає з кімнати, про щось ще говорить з лікаркою і зникає.

Діана, мовчки, повертається на канапу. Вона спокійно сидить, поки лікарка її оглядає й обробляє якимось розчином розбиту губу.

– Голова болить?

– Трохи.

– У тебе струс головного мозку в легкій формі. Кілька днів відлежишся вдома, я випишу довідку, а на пару тижнів звільню тебе від уроків фізичної підготовки.

Діана пробує підвестися, але лікарка змушує її повернуться на місце.

– Сиди, твій Ромео зараз забере тебе.

А в цей час Алан влітає до приймальної деканату. За столиком секретаря сидить молода дівчина з довгим рудим волоссям. Він посміхається і підходить ближче.

– Виклич Дженніфер Стіл до декана.

Дівчина кілька хвилин дивиться на Алана.

– Проведеш нас з подругою в нічний клуб? – запитала вона.

– Навіть пригощу випивкою.

Дівиця радісно підіймає трубку.

– У кого у неї пара?

– Містер Ріган, література.

Дженніфер, з тремтінням в колінах, вийшла з авдиторії та прикрила за собою двері. Раптом хтось схопив її за горло і припечатав до стіни. Від страху вона схопилася за руку, яка стискала її шию. У неї вп'явся роздратований погляд Алана Стенуїка. 

– Ти що собі дозволяєш, подруго? – злобно прогарчав він. – Як ти посміла підняти на неї руку?

– Відпусти, навіжений! Мені ж боляче, – кинула у відповідь Дженніфер.

– А так і передбачалося, що це розбір польотів, а не рольова гра, – кинув він. – Я наказав тобі триматися від неї якомога далі?

– А то що? – викрикнула вона. – Вдариш мене?

Він стиснув пальці сильніше і Джен скрикнула від болю. Очі наповнилися сльозами. Дихати стало нестерпно важко.

– Ти зовсім збожеволів через свою шльондру? – угамовуючи біль в горлі, викрикнула вона. – У мене на шиї слід залишиться, Стенуїку! Боляче! Відпусти!

Його очі звузилися від злості, він нахилився до неї й прошепотів на вухо:

– Попереджаю тебе востаннє. Якщо хоч один волосок впаде з її голови, я тебе знищу. Я перетворю твоє життя в нестерпні тортури, крутіші, ніж недавнє життя Річардсон. Я від твоєї репутації класної дівчини каменя на камені не залишу. І те, що на тебе, звертатимуть уваги лише ботани з коледжу, буде для тебе величезним щастям. Сподіваюся, ти зрозуміла, що я не жартую?

Сльози струмком котилися по її щоках. Рот відкривався, втягуючи повітря, якого не вистачало. А обличчя розчервонілося від напруги та болю.

– Вона теж мене подряпала, – схлипуючи, кинула Дженніфер. – Я теж постраждала...

– А тепер слухай дуже уважно, моя люба! Сьогодні ти або вибачишся перед нею, або я поставлю питання про виключення тебе з нашої компанії, з команди групи підтримки та з цього коледжу. Як думаєш, чию сторону приймуть наші друзі, тренер, декан? І яким буде їх рішення? Тим паче у мене відмінний компромат на тебе є! І ти це добре знаєш!

Він розтиснув пальці, й Дженніфер, хапаючи повітря одними губами, зігнулася навпіл і закашлялась. Алан злобно дивився на неї, а коли вона підвелася, з усього розмаху вдарив в стіну біля її голови. Джен скрикнула і злякано втупилася  на нього.

– Наступного разу я не буду таким галантним! Запам'ятай це!

Він розвернувся і спокійно пішов до медпункту. Діана бліда, з заплаканими очима та розбитою губою, сиділа на канапі та стискала в руках пігулки.

Алан допоміг їй підвестися і, взявши за руку, вивів з медпункту. У цей час пролунав дзвінок і з авдиторій посипалися студенти, які здивовано розглядали Алана та Діану. Вона слухняно йшла слідом, дивлячись, як перед ними розступається натовп, даючи їм дорогу. Діана помічала на собі косі, здивовані, заздрісні погляди. Нарешті до неї дійшло, що зараз, пройшовши з нею коридором коледжу, Алан негласно оголосив усім, що вона – його дівчина.