Пролог

Дівчата увійшли до кімнати галасливою компанією, щось обурено обговорюючи.

– Чому ти промовчала? Чому нічого не сказала? Так не можна, Сем, – розлючено промовила Діана. – Ти повинна вміти за себе постояти. Чому ти не висказала цим мажорам все, що про них думаєш?

– Ну, ви ж знаєте, з ким у мене бувають загальні пари? – почервонівши, прошепотіла невисока рудоволоса Саманта. – Якщо комусь поскаржуся, вони ж мене знищать....

– А якщо нічого не зробиш, то знищиш сама себе, – підсумувала Кетрін – Цих вискочок час ставити на місце…

– Як? Як поставити на місце президента коледжу, капітана баскетбольної команди, президента студентського братства «Омега» Алана Стенуїка, центрального нападаючого, скарбника студентського братства Чета Моррісона, солістку рок-групи Аманду Монтгомері та найпопулярнішу дівчину коледжу, капітана черлідерів Дженніфер Стіл? – здивовано запитала Сем.

– Почекай, але не внести тебе в список людей, які працювали над цим фільмом – злочин! Ти монтувала його, переглядала годинами кожен кадр, відбирала найкращі, додавала музику. Вважаєш, ти мало зробила для цього конкурсного фільму? Могли хоча б вписати тебе в титри…

– Ну нічого страшного! Будуть ще й інші конкурси. Спробую себе в них…

– Сем, ти себе чуєш? Тобі не шкода власної роботи?

– Ну нічого ж не сталося? Всі здорові…

– Це хто таке виправдання придумав? – аж не втерпіла Діана Маккензі.

– Дай вгадаю – Чет Моррісон? – фиркнула Кетрін.

– Ну звичайно, вони виграють гран-прі, а ти, навіть, заявити про себе не зможеш, – фиркнула Ді.

– Якщо фільм виграє, його будуть номінувати на «Оскар». І Аманда отримає «Оскара» за кращу жіночу роль, а ти залишишся з носом, – не втерпіла Кетрін.

– Ну вона ж зірка, а я лише режисер монтажу….

– Якого позаочі називають другим режисером, – кинула Кетрін. – Цього не можна так залишати…

– А що я можу зробити в даній ситуації? Проєкт у мене забрали…

– Ну подумаймо, нас теж четверо, – прошипіла Діана. – І ми разом можемо їм протистояти. Ей, Тесс, з тобою все гаразд?

– Мені не вистачає балів до стипендії, – тихо і спокійно промовила дівчина. – Тому, в наступному семестрі я, або переходжу на контракт, або залишаю коледж.

– Що за маячня? – вимовила Сем. – Ти відмінний комп'ютерний геній, містер Степелтон не допустить, щоб тебе вигнали.

– Так ніхто мене виганяти й не збирається, – кинула Тесс. – У моїх предків немає грошей, щоб платити за коледж, тому доведеться піти самій.

– Ти говорила зі Степелтоном? – безцеремонно запитала Діана. – Ти підходила до нього?

– Так, він запропонував взяти участь в конкурсі відеофільмів на молодіжну тематику, приз переможцю – 50 тисяч доларів. Цього б вистачило, щоб заплатити за навчання.

– А якщо спробувати зібрати ці гроші? – запитала Сем.

– Де ми зможемо за два місяці зібрати таку суму? – аж не втерпіла Кетрін. – Це ж не п’ятдесят доларів…

– Скільки ти говорила коштує перемога в цьому конкурсі відеофільмів? – повернулася до рудоволосої подруги Діана.

– П’ятдесят тисяч…

– Вуаля! Ми можемо спробувати створити власний фільм і подати його на конкурс! – сплеснула в долоні Діана. – А я спробую себе в головній ролі! Скільки ще мені бути другорядною акторкою?

– А це чудова ідея! – аж підстрибнула на стільці Кетрін. – Яка тематика конкурсу?

– Соціальні проблеми…

– Хіба ми не зможемо зняти фільм на соціальну тематику?

– Одразу попереджаю в безхатька або повію перевдягатися не буду! – склала руки на грудях Діана. – Якщо це побачить мій татко….

– Дівчата, ви трішки не розумієте всього про що говорите, – перебила їх Сем. – Я працювала лише з відзнятим матеріалом, а тут потрібно написати сценарій, знайти акторів, яким, до речі, за роботу потрібно буде заплатити та самим провести фільмування. І до цього всього врахувати й те, що у нас навчання і відлучитися не вдасться. Та, навіть, якщо і вдасться працювати на вихідних, за день чи два короткометражного фільму не зняти…

– Я можу спробувати поговорити з декількома своїми знайомими та запросити їх на знімання. Нехай набувають досвіду…

– Гарна думка, але не думаю, що у нас буде час займатися зніманням сюжетів. Тим паче, що фільм повинен бути готовим через півтора місяця, – все тихіше прошепотіла Тесс. – До того ж у нас, навіть, сценарію немає.

– Я можу написати сценарій, – фиркнула Кетрін, – вчуся на одному курсі з Дженніфер Стіл, тож можу створити не гірший, ніж вона, сценарій.

– Ну ось бачите, все владнається, якщо лишень цього захотіти, – усміхнулася Діана та включила кавоварку. – Ось тільки, де брати акторів?

– А якщо ми будемо знімати людей так, що вони, навіть, не будуть про це підозрювати? – запитала Кетрін. – Тоді вони будуть поводитися природно і невимушено.

– Вони ж побачать камеру, – фиркнула Тесс. – Як ми їм це пояснимо?

– А Ді буде носити відеокамеру в сумочці, а мікрофон на сукні, – запропонувала Кет, зібравши свої темні пасма у хвіст. – Ніхто й не помітить…

– Ну гаразд,  дівчата, а про що буде наш фільм? – запитала вже і Сем. – Може про якийсь молодіжний напрямок: емо, панки...