Розділ 105

Він накрив мої губи глибоким, спраглим поцілунком, остаточно розчиняючи мене у своїх обіймах. І хоч у моїй душі тліла важка таємниця про його годинник і магію Ольги, зараз, під мільйонами падаючих зірок, я була готова зробити все можливе й неможливе, аби захистити його й наше щастя від будь-якого зла.

— Ходімо, я покажу тобі дещо... — оксамитово прошепотів він мені на вухо, не випускаючи моєї долоні.

Андрій м'яко потягнув мене в бік приватного скляного ліфта, прихованого в глибині залу. Мені навіть не довелося нести свій важкий букет — він турботливо підхопив троянди однією рукою, а іншою міцно обійняв мене за талію, притискаючи до себе.

Безшумна кабіна стрімко злетіла вгору. У дзеркальній панелі ліфта я бачила нас двох: мої зачервонілі щоки, сяючі очі та важке біле золото з діамантом, що розкішно відблискувало на моєму безіменному пальці. Андрій дивився на мене через дзеркало — його погляд був темним, важким від накопиченої пристрасті й ніжності.

Двері ліфта безшумно розсунулися, і перед нами відкрилася неймовірна кімната.

Це була розкішна, простора спальня, оформлена в теплих, глибоких тонах. Але найбільше вражав дах — велетенська панорамна стеля-купол. Крізь прозоре смарт-скло відкривався панорамний вид на нічне небо з тисячами справжніх зірок, які мерехтіли в темній височині. У кутку м'яко жевріло приглушене бурштинове світло, а посеред кімнати стояло величезне, затишне ліжко з шовковою білизною.

— Це наш приватний номер, — тихо сказав Андрій, опускаючи троянди на низький столик біля панорамного вікна. — Тут можна залишитися на ніч, коли не хочеться повертатися до міста.

Він підійшов до мене ззаду, охоплюючи мої плечі. Його гарячі губи торкнулися чутливої шкіри на моїй шиї, посилаючи вздовж хребта солодку хвилю. Уся втома й туман після аварії повністю розсіялися, поступаючись місцем гострому пробудженню почуттів.

— Ти неймовірний... — мовила я, повертаючись у його обіймах і розстібаючи ґудзик його піджака.

Його долоні сковзнули нижче, впевнено лягаючи на мої стегна й підтягуючи мене ближче до себе. Піджак м'яко впав на паркет.

— Я божеволію від тебе, Злато, — його голос став низьким, хрипким від пристрасті. — З першої секунди, як побачив тебе, і до цієї миті.

Його поцілунок був пекучим і вимогливим. Він обхопив моє обличчя долонями, впиваючись у мої губи з такою нестримною жадобою, що в мене підкосилися ноги. Андрій миттєво підхопив мене на руки, легко піднімаючи й переносячи на м'яке ліжко під зоряним куполом.

Ми розчинялися в цій ночі без залишку. Кожен його доторк був сумішшю божевільної пристрасті й майже молитовної ніжності. Я сплітала свої пальці з його пальцями, відчуваючи, як холодний діамант на моїй руці торкається його гарячої долоні.

Над нашими головами поволі кружляли зірки, а в цій спальні панувала наша власна, шалена й безмежно красива ніч, яка назавжди поєднала наші долі.

— Я кохаю тебе, моя королево... — прошепотів він так, що в мені затеплилася кожна клітина тіла.

Його долоні м'яко заплуталися в моєму волоссі, розсипаючи його по шовкових подушках, а погляд сірих очей був прикутий лише до мене.

— Я тебе теж... — сказала я ледь чутно, майже одним подихом, але ці слова лунко відбилися в суцільній тиші спальні.

Андрій на секунду заплющив очі, ніби впиваючись моїм зізнанням, як довгоочікуваним ковтком прохолодної води. Потім нахилився й притулився своїм чолом до мого. Його гаряче, прискорене дихання змішувалося з моїм, а серце під моїми долонями билося в шаленому ритмі, ніби в унісон із моїм.

— Тепер ти назавжди моя, Злато, — тиха обіцянка зірвалася з його вуст разом із ніжним, тривалим поцілунком у кутик моїх губ. — І я нікому й ніколи тебе не віддам. Жодним привидам минулого. Жодному хаосу цього світу.

Він міцніше пригорнув мене до своїх широких, теплих грудей, загортаючи в обійми, наче в найнадійніше укриття на землі. Я уткнулася носом у його шию, солодко вдихаючи його запах, і заплющила очі.

Поруч із ним я була в безпеці. Поруч із ним я була вдома.