Запізно

поезія

Остання ніч посеред поля,

Що зветься тут життям...

Запізно мовить каяттям,

Коли згорає доля.

 

І плакати запізно у любові,

Якщо вона зітліє.

Сльозами тільки помарніє

Вся гордість при відмові.

 

Запізно друга повертати,

Як повернувся головою

На «схід», до вас — спиною.

Не слід надій плекати...

 

Батьків жаліти пізно в храмі,

Свічки палити з воску.

Чи пробивається крізь доску,

Коли не дихають із вами?..

 

Запізно і не варто убиватись

По людях грішних та порожніх.

Не знайдете дорожніх

Ви знаків з ними. Лиш минатись…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше