XХVІ розділ

Шикарний церемоніальний зал заповнений нашими рідними і друзями. Я в розкішній весільній сукні фасону русалки прикрашеній вишитим гіпюром. Прозора сіточка та квіткові аплікації вишукано прикрашають ліф сукні з низькою талією та спускаються по стегнах, що виглядає дуже витончено і привабливо. По ліву руку від мене Юра в елегантному синьому костюмі з жилеткою.

Ми обоє з самого ранку якісь дивні і переполохані, наче це все не з нами. Просто не віриться, що це все на яву і ми головні герої історії про велику і довгоочікувану любов.

Елегантно одягнена жінка з акуратно завитим світлим волоссям дивиться на нас ясними, добрими очима, тримаючи в руках червону шкіряну папку з золотими узорами.

- Сьогодні знаменний і урочистий день, коли двоє закоханих з’єднають свої серця та підуть по життю разом взявшись за руки, - я не можу втримати сліз. Який момент! - Юрій і Марго! Сьогодні день народження вашої сім’ї! Рука об руку ви підете по життю, ділячи щастя і радість, справляючись з проблемами і вирішуючи складні завдання, які поставить перед вами життя. Вирішивши створити сім’ю, ви взяли на себе зобов’язання піклуватися один про одного, разом ростити і виховувати дітей, бути поруч в радості і в горі. Ви станете один для одного надійної і опорою, підтримкою в найважчих ситуаціях, - від цих слів мурашки йдуть тілом. Тепер я не вважаю церемонію вкладання шлюбу формальною справою.

Ведуча церемонії продовжує:

- На вашому шляху зустрінуться і труднощі, а тому, перш, ніж оголосити вас чоловіком і дружиною, я повинна запитати кожного з вас, чи є ваше рішення обдуманим і добровільним, чи дійсно ви готові вступити в шлюб, бажаючи цього всім серцем, щоб бути разом завжди і скрізь? Чи згодні ви, Юрій, взяти Маргариту за дружину, оберігати та турбуватися про неї?

- Так, - з серйозним виразом обличчя відповідає Юра.

- Чи згодні ви, Маргарито, взяти за чоловіка Юрія, надихати та підтримувати його?
- Так, - відповідаю я.

- Відповідно до закону нашої країни, я маю право оголосити вас чоловіком і дружиною! - Зал зривається оплесками і радісними викриками.

Все, тепер я дружина Юри! Матінка рідна!

- Та перед тим як закріпити шлюб підписами, прошу вас обмінятися клятвами.

Ми повертаємося один до одного і не відриваючи поглядів даємо обітниці.

- Обіцяю піклуватися про тебе і допомагати у всіх труднощах, які життя готує для нас. Клянуся бути вірною і відданою тобі до останніх днів, - вдається мені сказати крізь сльози, що туманять очі.

- Я люблю тебе ще з першої нашої зустрічі. Кожен твій поцілунок примножує мої почуття, а кожне слово - вказує на вірно обраний шлях. Ми будемо разом наперекір долі або в згоді з нею. Ти — все, що мені потрібно в цьому житті.

Ми одягаємо обручки, скріплюємо наш сімейний союз підписами. Я згадую слова Юри «колись ти тремтячою рукою поставиш свій підпис в РАГСі, коли ми одружуватимемося»…

Вже далеко за північ.

‌Я‌ ‌стою ‌біля‌ ‌вікна.‌ ‌На‌ ‌небі‌ ‌сяє‌ ‌місяць,‌ ‌спальна кімната‌ ‌залита‌ ‌білим‌ ‌світлом,‌ ‌від чого моя‌ ‌весільна‌ ‌сукня‌ ще більш сяє ‌білосніжністю. Мене переповнюють емоції. Таке враження, що все навколо мене змінилося і я сама стала іншою. Я тепер заміжня жінка.

Відтепер я – Марго Дєрімова. Очманіти можна!

Я чую як відкриваються двері, Юра‌ ‌заходить‌ ‌до‌ ‌спальної‌ ‌кімнати.‌ Він повільно підходить до мене, не відриваючи зосереджених очей з мене.

‌Ми‌ ‌тремтимо один перед одним,‌ ‌немов‌ ‌би‌ ‌на‌ ‌першому‌ ‌побаченні.‌ ‌Його‌ ‌лагідний‌ ‌погляд,‌ ‌ніжні‌ ‌риси‌ ‌обличчя.‌ ‌Мій‌ ‌рідний…‌ ‌такий мій.

 ‌Здається тиша‌ ‌вкутала‌ ‌все‌ ‌навколо і навіть‌ ‌повітря‌ ‌стало‌ ‌розрідженим…‌ ‌Який‌ ‌знайомий‌ ‌момент,‌ ‌справді?‌ ‌Коли‌ ‌боїшся‌ ‌зіпсувати‌ ‌довгоочікувану‌ ‌хвилину‌ ‌будь-яким‌ ‌шорохом, що‌ ‌навіть власне‌ ‌дихання‌ ‌здайтеся‌ ‌гучним.‌ ‌

-‌ ‌Юра…‌ ‌-‌ ‌я‌ ‌тихо‌ ‌промовляю ‌його‌ ‌ім’я.‌ ‌Він‌ ‌робить‌ ‌декілька‌ ‌кроків‌ ‌мені‌ ‌на‌ ‌зустріч.‌ ‌

- Марго, - він ‌ніжно‌ ‌обіймає‌ ‌мене‌ ‌за‌ ‌плечі,‌ ‌я‌ ‌притуляюся‌ ‌до‌ ‌його‌ ‌грудей,‌ Юра‌ ‌цілує‌ ‌моє‌ ‌волосся, його‌ ‌пальці‌ ‌обережно‌ ‌розпускають‌ ‌шнурки‌ ‌корсету.‌ ‌

Як‌ ‌ми‌ ‌мріяли‌ ‌про‌ ‌цю‌ ‌мить.‌ ‌

Ми відчуваємо одні й ті ж емоції. Це‌ ‌саме той‌ ‌випадок,‌ ‌коли‌ ‌не‌ ‌можеш‌ ‌повірити,‌ ‌що‌ ‌нарешті‌ ‌все‌ ‌прекрасне‌ ‌звершилося,‌ ‌а‌ ‌найчудовіші‌ ‌моменти‌ ‌попереду.‌ ‌

Юра‌ ‌підхоплює‌ ‌мене‌ ‌на‌ ‌руки‌ ‌і‌ ‌накриває мої губи солодким, гарячим‌ ‌цілунком, ‌який‌ ‌тільки‌ ‌може‌ ‌бути‌ ‌між‌ ‌закоханими людьми.‌ 

Розтанувши‌ ‌в‌ ‌цій‌ ‌ночі,‌ ми зливаємося в одне ціле, щоб ніколи не розлучитися…