Вечірня мелодія, бокал на столі
І вранішня кава твоя недопита
Ти танцюєш сама повільно вночі...
Серце ж хоче любити...
Скільки шрамів і зрад, скільки марних надій
Обіцянок і слів про кохання...
Все забула давно, стерла з пам'яті їх
І заборонила собі ти кохати...
Тільки Кохання не чує твоїх заборон
Йому байдуже, що ти там собі обіцяла...
Літній дощ на склі малює чийсь силует,
А в думках... Його посмішка манить...
Відредаговано: 07.07.2026