16

Крістіна проснулася в обіймах прохолоди. Вона не пам'ятала, що з нею сталося. Незнайома обстановка, відрите вікно і порожня кімната – все це лякало дівчину. Її вразило те, що вона могла чітко бачити в темряві кожний обрис предметів декору, кожну ваду.

Крістіна Дойл лежала нерухомо на ліжку і звикала до нових відчуттів. Поступово пам'ять поверталася і неясні картинки миготіли в голові: сім'я, рідний брат, школа. Потім Крісті побачила силует дівчинки, її однолітки. Чорне розпущене волосся, сині очі і обличчя, як у казкової принцеси. Джульєтта, − дівчинка, яка з першої їхньої зустрічі нагадала їй Білосніжку.

Роздумуючи над своїми спогадами, дівчина не відразу відчула присутність двох людей, точніше істот. Крісті здалося, що тепер вона така ж, як і вони. Місіс Вандерсон була не одна, а з чоловіком, погляд якого лякав Крісті до кінчиків пальців на ногах.

«Вони напали на мене ззаду, дружна сусідка Роусенів вчепилася мертвою хваткою і, здається, я втратила свідомість. Вони не люди, я це відчуваю», − думала Крістіна про себе.

В її тілі прокинувся внутрішній боєць, який готувався до сутички. Місіс Вандерсон побачила, що її небажана гостя прокинулася, точніше, пробудилася і нервово дивилася на них.

− Здрастуй, миле дитя! − обережно привітався чоловік місіс Вандерсон.

− Що ви хочете від мене? Вбити? Вам потрібні гроші, моє життя? − Крістіна готова була тягнути час, щоб придумати хоч якийсь план втечі. Вона даремно не повірила Джулі, коли та підозрювала своїх сусідів в якихось темних справах.

Аннабель Вандерсон і незнайомий чоловік ледь стримували сміх. Запитання Крісті здалися їм нелогічними і безглуздими: новообернена так і не зрозуміла, ким вона стала.

− Ти дуже дурна, створіння ночі. Тобі випав щасливий квиток і ти знайшла безсмертя замість того, щоб померти молодою. Для нас не існує правил, ми самі собі закон і ти б вчора просто стала нашим обідом, але Роберт не дав нам цього зробити, − з презирством відповіла сусідка Джульєтти. Аннабель думала, що це не її турбота вчити дівчину жити по-новому, Роберт сам повинен нести відповідальність за молоду вампіршу.

Дівчина не повірила словам місіс Вандерсон, їй здавалося, що все це галюцинації або нічний кошмар. Ось вона прокинеться, покличе брата, і він прибіжить із сусідньої кімнати, мама наллє стакан теплого молока і дасть намазаний джемом шматок хліба.

Несподівано думки про їжу стали викликати роздратування і Крісті відчула сильний жар по всьому тілу, горло стало горіти, як деревина в каміні, й вона обхопила свою шию. Дівчина опустилася на коліна і з усією ненавистю подивилася на істот, які хижо їй посміхалися.

Аннабель відкрила губи, і Дойл побачила гострі, як лезо меча, зуби. Дівчина інстинктивно доторкнулася до своїх зубів і жахнулася: вони більше не були схожі на людські зуби. Їй стало по-справжньому страшно і погано, розум затуманився, вона більше не могла тверезо оцінювати ситуацію. Дівчина з останніх сил накинулася на Аннабель, поваливши її на підлогу і встромивши їй нігті під шкіру. Жінка закричала і вдарила з такою силою, що та відлетіла до вікна і розбила скло.

− Мерзотниця, а ми ще думали взяти її в свій клан! Вільям, давай вб'ємо її до приходу Роберта, користі все одно від неї не буде. Вона занадто людяна, − зелені очі місіс Вандерсон заблищали в темряві. Вона поправила сукню і жадала продовжити сутичку.

Крістіна більше не вагалася. Вона встала на підвіконня і вистрибнула через вікно. Дівчина чекала, що за нею поженуться, але озирнувшись, побачила лише розлючену сусідку Джульєтти, яку утримував її чоловік.

Крісті не знала, куди їй податися, спрага мучила, але не вода потрібна була їй. Тепер в голові склався пазл: сусіди Джульєтти − вампіри, і вона інша та більше не людина. Як їй повернутися додому і залишитися старою Крістіною? Доля зіграла з нею злий жарт: вигадані істоти у кіно − стали реальністю. Вона опустилася на сиру землю і гірко заплакала.

Вдалині йшла галаслива компанія молодих людей, вони сміялися і пили. Дівчата з модними зачісками і занадто яскравим макіяжем вішалися на хлопців. Побачивши їх, Крістіна встигла сховатися за деревом. Вони завадили її самоті.

− Ідіть, мені потрібно відлити. Крихітко, почекай тут, − промовив молодий хлопець, який ледве тримався на ногах.

− Стівен, не затримуйся, я чекаю, − дівчина з пірсингом послала тому повітряний поцілунок.

Крістіна не встигла збагнути, що п'яний хлопець йде в її сторону. Біль в горлі став нестерпним і вона не змогла контролювати себе. Крісті накинулася на хлопця, який не встиг навіть розстебнути штани.

Кров людини була огидною на смак, але допомогла Дойл втамувати спрагу. Хлопець намагався відбиватися, але стальні обійми дівчини не дали йому змогу вирватися. Життя незнайомця повільно витікало з нього. Молода вампірша відчула, що знайшла сенс свого існування та знову відродилася . Це могло б тривати вічність, але хтось сильніший за неї відтягнув її від хлопця, який ледь дихав.

− Ти ж не хочеш вбити його? − люб'язно запитав Роберт. Крісті відступила на пару кроків, розуміючи, що інший вампір може вбити її. Дівчина відчувала потяг до Роберта і страх. Він вабив її, як магніт. Дойл розуміла, що вона лише його творіння і тепер підкоряється його волі. 

Юнак простягнув їй руку, як і в той день, коли вони вперше познайомилася. Джульєтта, як завжди, була з ним груба, а Крісті не розуміла її невдоволення. Роберт умів зачаровувати, його вампірські чари дуже легко діяли на простих смертних, але чомусь Джулі реагувала на це інакше.

Тихий стогін пролунав з вуст жертви Крісті. Вампіри побачили, що хлопець прийшов в себе і тримався за шию. Він зблід та заворожено дивився на Роберта та Крісті, наче бачив перед собою анаконду. Роберт наблизився до нього і хитро посміхнувся Крістіні. Через секунду незнайомий хлопець лежав нерухомо і більше не подавав ознак життя.