Ой, чий то кінь стоїть

Донька вельможі цвіла і пахла, а потім на тобі лихо, щоб не булу тихо. Хвороба зламала стебель, зів'яла цвіт. Лікарі приходили з надією, а уходили ні з чим. Гроші на ліки пропали навіки. Кінь, гордий арабський скакун, ось і все, що залишилось з майна вельможі. Донька змирилася з хворобою, а батько не здавався. Надія жила в серці до останнього.

         Подорожник знемагаючи від спраги постукав у двері попросити ковток води. Вельможа, запропонував мандрівнику пригоститися їжею і переночувати.

- Дякую.

         Батько в ранці ходив дуже зворушливим. Донька хворіла і раптово одужала. Подорожній домівку залишив. Вельможа заскок на коня і наздогнав цілителя.     

- Хто ти і звідки не знаю, - сказав вельможа, і вручив подорожньому вуздечку коня, - більше в мене нічого не має.

- Буде, - сказав старець, і заскок на коня.

         Караван купця Алі Папу йшов своїм торговим шляхом. Алі Папу робив гроші з повітря. Караван пустим заходив на базар і скуповував там шовк і віз його на інший базар, на якому розпродавшись купець закуповував вина та солодощі і віз їх на далі на продаж. Торговий люд, знаючи маршрут Алі Папу, вистроювався вздовж дороги аби продати купцю свій товар. Купець поважно йшов зі своїми слугами вздовж такого базару і , за безцінь виторговував чи то килим чи прянощі, а коли повезе, то й породистих коней.

- І що поважний просить за коня? – сказав Алі Папу.

- Не за коня, а за вітер! Не просить, а дарить! – відповів старець.

         Алі Папу розсміявся та старець й справді давав коня даром.

- Хіба що, - замислившись мовив старець, - зробіть добре діло.

- А яке?

- На ваш власний вибір.

         Купець підрахувавши бариші, які він отримає і, потиснувши руку старцю, погодився на таку комерцію.

         Тьпа і Стьопа ходили по базару вдивляючись де що погано лежить. Тітка ікала з рання, винесла продати півня, відвернулась, а його нема. Гикавка миттю пройшла. Рот тітки вивергав дзвони-тривоги, що на весь базар голосили:

- Ой лишенько! Украли!

         Півень почувши свою господарку закукурікав з за пазухи.

         Тьопа глянув на Стопу, а той зиркнув на тітку, яка тримала в руках сковорідку. 

- Тримай крадія!!!

         Баба, дарма обережно несла яйця в кошику.

Тьопа з кошиком, а Стьопа біжить з півником.

Жіночка крутилася біля люстерка приміряючи віночок. Чолов'яга з чорними вусами запалив люльку.

Тьопа з віночком на голові, а Стьоп біжить з люлько в зубах.

Вітер тріпає вуса.

Цигани йшли табором.

Тьопа з гітарою, а Стьопа зі скрипкою.

Поліцмейстер тупо вийшов на зустріч.

Голова Тьопина у кашкеті, а свисток у роті Стьопи.

Центр базару гомонів від видовища. Купець із сходу привіз дива не бачені не чувані, а розпродавшись, велів вивести коня. Чорний красень гордою ходою пройшов мимо зівак. Купець, смакуючи багаті прибутки, вигукнув:

- Хто об'їздить коня, тому його – на!

         Парубок, щойно почувши таку пропозицію вийшов з натовпу і сказав, що він готовий. 

- Плати скільки хочеш, - хитро сміючись, сказав купець, - а об'їздиш, кінь твій. Хлопчина сплатив що було і на коня, а той його брик. Парубок другий наважився, злетів, за ним зразу третій, а кінь знай собі брикається, струшує хлопців, що яблука. Натовп регоче, а купець підраховує гроші.

         Поліцейський свисток пролунав над юрбою. Натовп замовк, а потім вибухнув сміхом. Тьопа з заду заскок на вороного, а Стьопа слідом. Кінь фиркнув, заіржав і, потупотівши  на місці, крізь юрбу пустився в скач.

         Базар лежав покотом, бачачи, як купець, погрожуючи маленькими кулаками біг слідом за конем. 

- Ху, - озернившись, сказав Тьопа.

- Фу, - погодився Стьопа.

         Поліцейські не гналися, вони стояли попереду.

         Тьопа і Стьопа по черзі крикнули:

- Йой!

- Їй!

- Стій!

         Кінь різко зупинився, а Тьопа і Стьопа полетіли прямо у руки стражів порядку.

         Алі Папу, сидів у кабінеті жандарма і вимагав, щоб йому негайно повернули коня.

- Не положено, - строго сказав поліцейський.

- Так в мене ж його вкрали.

- Разбєрьомса.

- Разберьйотесь!!! – підскочивши крикнув купець і був неправий.

         Жандпол побачивши арабського скакуна розбирався так довго, що купець , порахувавши шкурка і вичинка, облишив шукання справедливості і поїхав по своїм торговим справам.