Джамбо, молодий та дужий африканець біг з усіх ніг.
Сонце світило над головою, пекельна спека висушувала все, що росло, текло і двигалось. Жираф дотягнувся до найвищого листочка, бегемот бухнувся у воду, перелякані зебри розбіглися. Макака з верху дерева дзюндзорила на слона. Лев людожер наздоганяв Джамбо.
Поселення потерпало від хижого звіра, який вперше вкусив людської крові не міг зупинитися. Ніч починалася тільки тоді, коли шаман зібравши все поселення провів обряд окурювання та заклинання від лева-людожера. Люди йшли спати з надією, що ніч прийде спокійно.
Крик розірвав темний аркуш ночі.
Плем'я Зузі вибігло з хижин.
Шаман сам себе не вберіг від хижака.
- Треба його вбити, - казав Джамбо гурту охотників, - поки він не розтерзав усе плем’я.
- Це тобі не антилопа, - зауважив старий охотник.
- Та і я не зебра.
Гурт повеселішав. Джамбо запропонував заманити лева у пастку.
- І як ми зебру, - іронічно питав старий охотник, - заставимо бігти туди, куди нам треба?
- Зеброю стану я, - сказав Джамбо.
Гурт загудів, як вулик.
- Я все придумав, - заспокоїв Джамбо.
Старі охотники замовкли.
- Може хай собі доживе до своєї гієни, - ніяк не міг заспокоїтись старий мисливець.
Лев не вмирав своєю смертю. Гієни чекали поки цар звірів зістариться, а потім розривала його на шматочки. Мисливець хотів захистити Джамбо від гибелі. Старий не по чуткам знав, як небезпечно полювати на лева. Кігті хижака, під яким гниле м'ясо здобичи, ядовиті, як наконечник стріли. Одна подряпина і рана не заживе.
Брат Джамбо загинув від нападу лева.
Антилопу з перерізаним горлом тягнули по землі. Лев учув кров і йшов посліду прямо у засідку. Джамбо спокійно стояв біля мертвої антилопи. Лев зупинився і грізно заричав, аж земля здригнулась. Джамбо спокійно дивився хижаку у вічі, більш того, - зареготав, відрізав кусок м’яса від ноги антилопи і закинув його собі в рота. Макаки на деревах збуджено заплигали. Лев прижавши назад вуха зі страшним риком плигнув на Джамбо скрутившись клубком у повітрі. Хлопчина спритно відстрибнув у сторону і, схопив лева за хвоста аж під самий корінь. Хижак розвернувся і погнався за хлопцем, який мав на меті заманити його у лощину з високою травою де зі списами ховалось ціле плем’я мисливців.
- От тут ти й попався! – сказав собі Джамбо і вдихнув на повні груди, аби гучно крикнути племені наказ кидати у лева списи.
Вождь племені Бабалі гордився своїм сином Бапото. Та не тільки цим славився син вождя. Бапа мав неабиякий хист полювання на слона. Хлопець безшумно підкрадався до сплячого велекана і перерізав йому сухожилля на нозі. Плем'я переслідувало звіра поки той не виб’ється із сил і зупиниться. Бапато сміливо підкрадався до раненого слона і перерізав сухожилля на другій нозі. Мисливці гнали звіра доти, поки він зовсім обезсилиться і впаде.
Крик Джамбо обірвався. Дорогу йому перерізав слон, котрий кульгаючи втікав від племені Бабалі. Хоботом слон відкинув Джама в сторону. Лев плигнув на Бапото. Слон біг прямо на мисливців, що сиділи в кущах, чекаючи від Джамбо команду кидати в лева списи. Земля гула від грузного тупотіння. Один із мисливців висунув голову і вмить був розчавлений слоном. Джамбо прийшов до тями. Слоняча нога наближалася до його обличчя. Джамбо успів відкотитися і, зіскочивши на ноги побачив соплеменників, які забувши про лева гналися за слоном, піднявши списи для метання.
Ревіння хижака змішався з дикими криками Бапато, як грім із завиванням вітру. Бапато отримав подряпину на плечі та і лев залишився без вуха. Хижак люто заричав, та Бапато не з таких, що тікають. Ніж перекидаючи то в одну то в другу долоню хлопець кинувся на звіра, та лев потужним ударом лапи збив йог з ніг, роздерши бік тіла. Бапа впав на живіт, швидко перевернувся на спину і виставив ножа уперед. Лев зробив пару кругів навколо жертви, хижо заричав і плигнув на Бапато.
Джамбо підняв спис, прицілився, і мітко метнув.
Лев замертво упав на Бапа зі списом у роті.
Від отриманих ран Бапато помер.