Розділ 19

Злата

Я лежала скрученою калачиком на своєму ліжку, яке здавалося чужим і холодним. У кімнаті віяло порожнечею та смутком. Не могла й не хотіла спати. Очі залишала розплющеними, дивилася рівно і чітко на картину з голубом, око якого було пофарбоване золотим кольором. Синє мале тільце сиділо на тонкій великій гілці, а довгі нелюдські кігті обгортали зсохлу кору.

Тихий стук пронісся одвірком, за ним лунав тихий шепіт сусіда.

— Чаю? — Я не повернулася, бо не мала сил, але зуміла похитати головою в знак заперечення. Тихий видих відчувся позаду мене, але обертатися не стала. Довгі чоловічі ноги в білих капцях для гостей тихо крокували до моєї невеличкої тумби з золотими ніжками. Я заплющила очі, хоча не розуміла чому, та глибше вдихнула свіжий запах постелі.

Порцеляновий та фаянсовий посуд зіткнулися з гладкою поверхнею дерева.

Матрац пригнувся під мною, і довгі руки підняли мене, а пухку подушку поставили як підкладку для спини. Я не злилася і не раділа. Мені стало все одно, я продовжувала дивитися на золоте око і нічого не відчувати.

— Ти мусиш випити, це м'ята з медом та лимоном. — Андрій дивився на мене з м'яким, теплим поглядом, і я хотіла, щоб він зміг побачити мене справжню: заздрісну, сором'язливу та перелякану дівчину, що вічно тікає від проблем.

Я нарешті змусила себе кивнути головою та взяти надто холодними руками білу кружку з дрібним квітковим принтом. Андрій слідкував за кожним моїм ковтком, боявся, що я задихнуся і помру, або ж виплюну все на його рівну білу футболку без жодних написів.

Майже спустивши половину напою, я відсунула кружку вбік і склала руки по боках.

— Дякую, — я не підняла очі, а дивилася на білі шовкові складки.

Я відчувала прискіпливий погляд Андрія на своїй голові й різко припинила гладити м'яку тканину.

— Будь обережною. — Хлопець деякий час сидів біля мене, а потім все ж піднявся з матраца й зупинився на кілька секунд біля дверей.

— Якщо що, ти знаєш, де живу я та Мая. — Андрій ніжно усміхнувся та один раз стукнув по одвірку перед тим, як вийти з квартири.

Я сповзла до краю подушки та накрилася м'яким пледом, міцно заплющуючи очі.

Балаканина дітей долинала до моїх вікон, і я бажала, щоб вони скоріше зупинили свої ігри з м'ячем. Я намацувала та оглядала тумбу, ліжко, але телефону не було.

— Машина, Домінік. — Я швидко піднялася і побігла до духовки, де знаходився вбудований годинник.

— Четверта вечора. Час є. Скидаю одяг по дорозі до ванни, залажу під крижану воду. Струмені обливають і охолоджують мої думки. Майже вибігаю, замотавшись лише в один рушник, і вмикаю пательню, щоб заварити міцну каву без жодної крупинки цукру.

Гіркий аромат кави заповнив мої ніздрі. Білосніжну чашку я наповнила на половину кип’ятком та взяла з холодильника тирамісу, що стояло там близько доби. Золота чайна ложка лежала поверх какаової стружки, і я сіла за круглий стіл з невеликим ноутбуком. Солодкий смак крему та насичений колір кави ідеально поєднали ніжну начинку з печивом.

Я перейшла до електронної пошти Сніжани та переслала всі документи для перегляду. Дякувала собі, що завжди синхронізую всю техніку з пристроями та завершую роботу.

Залишки коричневої стружки викинула та поставила чашку на дно сірої раковини.

Тирамісу зайняло своє місце на самій верхній полиці холодильника. Я розчісую довгими пальцями заплутане, й неслухняне хвилясте волосся, перш ніж дійти до своєї кімнати.

Ручний годинник лежав в кінці середньої шухляди, і я затягнула на своє тонке зап'ястя пристрій. Вдягла довгу сукню з широкими рукавами та накинула великий бомбер бежевого кольору з декількома чорними цитатами.

Кудрі стиснула в кулаках і нанесла прозорий фіксувальний гель. Розчісую густі брови, зволожую пересохлі губи й фарбую верхні повіки коричневими тінями. Чорною тушшю підводжу довгі вії та вибігаю з квартири до кінотеатру. Цього вечора я живу й проживаю залишки складного життя.

Шкіряна куртка манила й виблискувала з далеку ще до того, як я встигла завернути за круглий поворот стіни. Тимур розслаблено спирався на кам'яну стіну та зосереджено гортав по сенсорному екрані. 

Я безшумно й спокійно підійшла з-за спини хлопця й прикрила його карі очі.

— Привіт. — Прошепотіла прямо в вухо солодким голосом. Я відчула, як шкіра обличчя хлопця натягнулася, а очі розслабилися. 

Тимур з невідомою мені майстерністю забрав мої долоні від свого обличчя та обернув так, що наші груди зітнулися один з одним. 

— Привіт. — Відповів з ящірною самовпевненою посмішкою. 

Я лише прикусила нижню губу та закинула обидві руки нахрест чоловічої шиї. 

Не стримуючись, ближче та сильніше пригорнулася до міцного й теплого тіла. Легко провела губами в повітрі навколо рожевих чоловічих губ та обдарувала їх легким швидким поцілунком. 

— Наступної неділі мені потрібен вишуканий партнер на вечірці. — Я майже вичавила ці слова прямо в його губи та розплющила очі, бажаючи побачити реакцію наяву. 

— Вишуканий партнер? — Тимур міцніше стиснув мої боки та поклав голову в вигин моєї шиї. 

— Так. — Слово здалося приглушеним проти його впевненого голосу. 

— Потрібен лише ти, костюм та твоя чарівна посмішка. — Я провела великим пальцем по гладкій щоці, навмисно оминаючи блідий шрам. 

Тимур напружився під моїм дотиком, але відсуватися не став. Його очі стали темнішими, немов зсохла кора дерева. 

— Гаразд. Загадковий та чарівний партнер у вишуканому костюмі прискакає до твого будинку на білому глянцевому коні.