Розділ 1

Тимур

Ідеальний час для здійснення плану настав. Усі танцюють, співають і не очікують, що хтось може напасти. Моя шкіряна куртка не привертає зайвої уваги, широкі сині джинси поєднуються з білою футболкою. Здається, я звичайний чоловік, який прийшов розважитися, але насправді в цю хвилину я той, хто прийшов обікрасти. 

Кучерява співачка закрила повіки, підняла голову вгору і вишукано перебрала пальцями струни гітари. Спів іноді доповнював музику, я струшую голову і проводжу пальцями по русому волоссю. Темноволоса дівчина кидає короткі погляди, а я удаю, що не помічаю, й прокрадаюся до зграї друзів, які фліртують і обіймаються. Гарний улов. Непомітно підходжу і "випадково" зачіпаю ліктем дівчину — її накладні вії мало не падають на підлогу. Користуюся відволіканням незнайомки, хапаю сірий край купюри, що виглядає з-під кишені коротких шорт. Усе відбулося за одну секунду: перепрошую, розвертаюся і йду до наступної приміченої людини.

Хлопець, що танцює з дівчиною поряд, але, здається, вона не рада його компанії, бо відсувається кожним новим рухом. Хапаю її за талію, притягую до себе, підморгую лівим оком і відпускаю. Все це відбувається під час танцю. Рот дівчини склався в літеру "о", а потім розтягується в вдячній усмішці. Переводжу гострий погляд на хлопця й мало не закочую очі. Стандартний придурок: сорочка поло, класичні чорні штани та глянцеві туфлі. На концерті. Приховую сміх, роблю випад вниз, щоб зав'язати навмисно розв’язані білі шнурки, розвертаю голову праворуч і швидким рухом хапаю гаманець із відкритої сумки. Беру купюру, якої достатньо, і кладу на місце шкіряний аксесуар. Закінчивши справи, спокійно наближаюся до виходу. 

Майже вийшов, коли та дівчина, що кидала спокусливі погляди, прилипла до мене, немов п’явка. Пригасивши спокусу накричати, усміхнувся своєю улюбленою посмішкою і відкинув її руку з яскравим манікюром якомога далі від моєї шиї.

— Вибач, я поспішаю. — Для когось це була ввічливість, але для мене — попередження.

Її червоні губи надулися в невдоволенні — схоже, хтось переплутав оголошення "концерт" і "клуб".

— Я постараюся зробити так, щоб невідкладні справи могли перенестися. Стегно дівчини притулилося до моєї ноги. Притримавши гарчання, стиснув її руку й відтягнув якомога далі від себе.

Не подарувавши жодного погляду, виходжу з приміщення та зупиняюся, коли помічаю двох охоронців. Підійшов та промовляю з засліпливою усмішкою: "Виведіть, будь ласка, дівчину, що стоїть прямо біля виходу. У неї чорне волосся, отруйний манікюр і огидний колір помади. Знаєте, такі люди створюють неприємне уявлення про заходи та людей". Я удав, що задумався, а потім продовжив: "Багато мріють потрапити на один зі схожих концертів". 

Чоловіки подивилися на вхід, а потім на мене, обвивши прискіпливим поглядом знизу до верху. Промовили щось на кшталт "дякую" і сердитим поглядом пішли в бік незнайомки. 

Розслаблено сховав руки в задні кишені джинсів і направився до своєї маленької, але комфортної квартири. Коли повернув голову, побачив, як чоловіки виводять даму, що кричить, неначе скажена. Музика настільки гучна, що не дає проникнути жодному зайвому звуку у свій прозорий захисний купол. У спогадах чомусь прокинувся образ зірки сьогоднішнього вечора: у нас з нею однаковий колір очей і волосся, але її тіло гладке, а душа чиста. Моє ж обличчя вкрите шрамом, а душа заплямована.

Тихе клацання замка пролунало по всьому поверху під’їзду. Старі двері відчинилися і випустили приємні запахи випічки. Тарт з яблуком і млинці із сиром стояли акуратно на кухонному столі. Дістав із холодильника карамельний сироп, виклав три налисники з начинкою на білу тарілку та полив їх тонкими солодкими смугами. Чайник кипів і створював пар. Поспіхом обтер долоні, вимкнув газову плиту й залив окропом зелені листя чаю. Увесь набір виделок та ложок переливався фіолетовими відтінками. З кишені вийняв отримані кошти й став підраховувати. Більше, ніж минулого разу, але не багато, як для такого вишуканого місця.

Зовнішність співачки грала з моїм розумом, створюючи вигадані фантазії. Я не міг пригадати її ім’я на брошурі, здається, було Марія чи Соня. Так сидів, колотив чай, доки не згадав про існування Інтернету. Потягнувся до телефону та вбив сьогоднішню дату і місце проведення концерту.

— Злата Руденко, — я хмикнув та підніс гаряче горнятко до губ.

Їй пасує. Пошук в Instagram відразу видав потрібний акаунт. Співачка, 23 роки, 200 фотографій, як домашніх, так і професійних. Сьогоднішня сторіз: як гример поправляє її хвилясте волосся, а макіяж підсвічується дорогим професійним обладнанням. Вона не була схожа на ту темноволосу, а здавалася такою особливою. Попри публічний статус, я б назвав її скромною, ніжною, просто усміхненою дівчиною, яка знищує світ своїми білими зубами та яскравою усмішкою.

З-під ліжка дістаю чорну матову коробку, де лежать усі накопичені кошти. Кожного разу обіцяю, що навіть найменша копійка цієї коробки повернеться до власника. Але чи справді так станеться — я не певен. Кришкою накриваю міст і кладу назад у схованку.

Одним рухом знімаю через голову білу футболку й падаю на м’які простирадла ліжка. Очі повільно та солодко закриваються, і я занурююсь у теплі обійми Морфея.