Вибір на межі

Час минав, і я отримувала більше повідомлень від Володимира. Він став для мене невимушеною віддушиною, світлом у темряві. Кожен його рядок забирав мене у свій світ, де не було місця для сумнівів і страхів. Але як же мені було важко звільнитися від Ігоря.

Одного вечора, під час спілкування з Володимиром, він несподівано запитав: «Чи є у тебе серце для нових почуттів?» Я була вражена цим питанням, воно було точним, немов стріла. Я відповіла не відразу, адже думки плуталися, і я не знала, чи готова до нового.

Водночас у мене було відчуття, що Ігор не дає мені повністю розкритися. Його контроль і слова, які іноді ображали, змушували мене сумніватися в собі. Я не хотіла залишатися в тіні його вимог, але й не могла вирішити, як піти.

Таня нарешті дійшла висновку, що стосунки з Ігорем не ведуть ні до чого доброго. Вона усвідомила, що його почуття не були такими, як вона сподівалася, і що він не є тим, хто їй потрібен. Важкі думки про минулі переживання заполонили її свідомість. Своїм серцем вона вже більше не бажала відчувати болю, тому вирішила зробити радикальний крок.

Під час вечірньої прогулянки, коли останні промені сонця розфарбовували небо в ніжні відтінки, Таня сіла на лавці у парку і почала видаляти всі додатки для знайомств. З кожним видаленням вона відчувала, як тягар зникає з її плечей. Вона більше не хотіла спілкуватися з Володимиром, як би це важко не було. Це було правильно — закрити своє серце і почати новий етап у житті, без тиску емоцій та невизначеності.

Однак, незважаючи на твердість її рішень, думки про Володимира не залишали її. Вони залишилися глибоко в її серці, як приємний спогад, з яким вона була готова попрощатися. І хоч Таня намагалася переконати себе, що це кінець, всередині вона відчувала щось інше — прагнення до чогось більшого.