Ліза
З нетерпінням я чекала на Олексія біля боулінгу в домовлений час. Коли він наблизився, коротко привіталася, але здивуванням поглянула на кулон у його руці. Відчуття, наче щось в моєму серці розірвалося і впало вниз, перешкоджало виразити свої думки.
— Звідки у вас цей кулон? — Мій голос тремтів від здивування і відчуття яке нахлинуло, хоча я намагалася тримати твердість.
— Лізо, я впізнав тебе, — промовив Олексій з глухою білью в голосі.
Відблиск у його очах відбивався глибоко у мені, згадуючи про наше минуле, моє перше кохання. Це було як жорсткий удар долі. Шість років минуло, а ми знову зіткнулися.
— Олексій, — тихо промовила я його ім'я, відчуваючи гострий смак болю у грудях.
У мені спалахнув гнів, який всі ці роки був прихованим всередині. І я запитала.
— Чому цей кулон досі у тебе? — обурено промовила я. — Ти сам все закінчив, і я добре пам'ятаю той день.
#12781 в Любовні романи
#4792 в Сучасний любовний роман
#1949 в Молодіжна проза
#847 в Підліткова проза
Відредаговано: 09.06.2024