9

Течія річки Парани плине разом з вітром через запилюжений бусик. Робить апельсиновий сік з пообіднім сонцем і віблиски на воді сліплять сильніше за сніг. Затуманеність після сну проявляється у Фанти і її очі видають загіпнотизовану порожнечу цього прекрасного спогаду, під назвою "Невідомість" Вона його не бачила в очі, її не було у тій машині з тими страшними подіями. Напевно. Але дереалізація накриває з кожною хвилею, все більше й більше, як той спокійний шум річки. Запах тепер схожий на минуле, а очі й надалі видають сутність всього світу. У сні була паніка, пітьма й полоненість. Три слова на букву "П".

- Ось ми й приїхали - кричить Лара та глушачи двигун вилізає з переднього сидіння. Десь позаду роздається радісний гавкіт Бреда. Луї на задньому сидінні вловлює його і теж собі починає, стрибаючи на спинку сидіння, щоб виглянути в заднє вікно на нового друга. Але в кудрявого песика не виходить і він тихенько тявкає , плутаючись в повідку.

Фанта потихеньку підводиться, тримаючись за корпус автомобіля встає та ще трохи стоїть, щоб пройшла темрява в очах. Захлопує двері і натягує зніяковілу усмішечку розздивляючись все навколо.

Бусик стоїть посеред піщаної дороги, яка здійняла туман з пилюги. Позаду бусика стоїть похилена будка, з якої виглядає збуджена голова Бреда, який сам по собі кольору тієї дороги. Хапається та чхає від туману, який покриває його будку. Зліва від лобового скла бусика старі ворота, які здається ось ось розваляться і здійняють ще більше галасу, ще більше пилюги. Справа літня хатинка. Дах зроблений з якогось листя та палок, вже висушених сонцем. Корпус будинку виготовлений з деревини і вхід має маленький піддончик, який схожий на бар освіжаючих коктейлів. Напевно він їм і є. У кутку стоїть маленький холодильник, у іншому плавальні кола, з яких стікає вода і полонить підлогу вологою. Стіни обкладені бамбуком та соломою, які виграють протяжну пісню з вітром. Під ногами пісок, навколо річка та пальми. Через кілька метрів хвилі намагаються накрити будинок. Здається вони колись потерпали від цунамі, будинок надто близько, щоби пережити шторм сухим. Але їм добре.

Недалеко від берега стоїть невеликий овальний човник, прив'язаний мотузочком до дерев'яного стовпчика містка. На містку стоїть напевно чоловік Лари. Одягнений у зелену футболку, яка трішки зжимає його кремезні плечі. На руках він тримає хлопчика близько шести років, який витанцьовує в повітрі іграшковим динозавриком. Він тягнеться до сонця і показує його тиранозавру просвічуючи промінням наскрізь дешеву резину, з якої виготовлений динозавр. Помітивши новоприбулих чоловік та хлопець обертаються, хлопець помічає Фанту. Та йому усміхається і лізе в машину, щоб дістати Луї. Іграшка раптово вилітає з рук і шубовскає у воду, і розбризкуючи крапельки йде на дно. Хлопчик верещить і стрибає слідом вниз головою. Переляканий татко обходить місток і ниряє за хлопцем. Нарешті вгомонившись Луї піддається рукам Фанти і вона вилазить з бусика. Ніяково всміхнена Лара закриває спиною те видовище, яке створила їхня сім'я. Вона натомість пестить песика за вушком. Луї щуриться від задоволення. Бред всіма способами привертає до себе увагу: вискакує на повідку, мов у воді, гавкає, мов у небі. Лара все-таки вирішує відчепити повідок Бреда і тільки-но почувши волю він зривається і теж собі женеться у воду. Малий у синій майці з Мерседесом, але вже трішки потерпілим від потопу вибігає з води і радісно верещить здобувши іграшку назад. Чоловік відкашлює і шмаркається річковим цвітінням і одночасно сміється від спантеличення.

- Ну що ж мої плавці, давайте знайомитись! - бадьорим тоном починає Лара і розмахує кулаком в повітрі.

Батько та син, по яким струмочками стікає вода наближаються до них. Бред, побачивши, що всі згуртувались також вибігає хвостиком за хлопцями.

- Добрий день, мене звуть Фанта Палмер. Можу завважити, що ви всі тут достатньо веселенькі - З дружнім смішком хихотить Фанта.

- Та так - з приємною гордовитістю говорить чоловік - Я Джош Волкер. Приємно познайомитись Палмере. А це мініверсія Лари- вказує обома пальцями на хлопчика, який заворожено витріщається на незнайомку. - Мій любий Джордж. - Насправді ми схожі тільки іменами, адже наша тітка Рокі сказала, що краще, коли мати кликатиме когось з нас, то приходили обоє. Але Джордж все-одно приходить пізніше, адже його ім'я довше, а значить можна почекати. Ось так він собі придумав. Хитрий він, але дурний. Верзе щось про своїх динозаврів постійно, хоча сам в них не тямить - вже бурмотить щось під ніс Джош.

Фанта киває на кожне слово, сказане Джошом і розуміє, що її шия починає боліти. А чоловік здається навіть не збирається замовкати. Зрозумівши ситуацію Лара знову вибудовує той жвавий тон:

- Гаразд, я з Фантою знайома і вона просто чарівна. Пропоную зайти усередину.

Він погоджується сміливим кивком та підштовхуючи Джорджа прямує до будинку. Джордж з Джошом піднімаються попереду, а позаду Лара тихенько шепотить Фанті на вухо :

-Насправді я теж нічого не тямлю в динозаврах - і усміхається.

Пройшовши через завіси з тоненьких коричневих ниточок, у які засиляні великі бусини, перед Фантою розчиняється комфортний гавайський будинок у стилі хіппі. Халупка звичайно не зі сторінок новомодних журналів, але достатня для того, щоб зустріти вранішнє проміння за розчинною кавою, або вечірню прохолоду за кокосовим соком. Підлога трішки скрипить та зроблена з дерев'яних дощечок, у щілинах яких сочиться вологий пісок, який неприємно царапає оголені стопи Фанти. На стінах висить безліч тканинок, якісь незрозумілі плакати, різні бусини та на поличках стоїть безліч рослинок у кварцових горщиках, які очищають повітря від паркого духу. Зліва від входу розташовується мініатюрна кухня, де стоїть запах олії та жиру. Арка між кухнею та іншими кімнатами розділяє довга завіса, третина якої знаходиться на підлозі, адже вся стеля у будинку дуже низька. Попереду диванчик заваляний всіляким мотлохом, який вміщає плетені килимки з яких стричать товсті нитки, подушки, наволочки яких також сплетені гачком і наповнення стирчить з усіх щілин. Пілога також вкрита в'язаними килимами, які намагаються вкрити гнилі дошки, але їм це не дуже вдається. На підлозі також стоїть невелика шафка, та полички вщент наповнені книжками. Фанта підходить та бере одну із них. Це книга португальською. Обкладинка тоненька та обшарпана, на ній зображена біла сова в оці якої горить фіолетовий вогник. На обкладинці також написані назва та підзаголовок з якоюсь цитатою. " Estrela. Encontre o seu caminho em glitter"- пише на книзі. Вона підходить до Лари та із здивованою зацікавленістю просить: