3

Фанта виходить з крилатого транспорту переповнена почуттями. У руках у неї переноска з песиком, готовим розтрощити її вщент і бігати навколо світу. Рижа постать відчуває приємно зворушливий трепет, який починається з шиї та плечей, а потім лине в усі кінцівки і згорає десь на щоках червоними колами. Її чоло обпікає сонце. Волосся злипається, але Фанту це аніскілечки не хвилює, адже вона вільна від сірих кайданів. Жаркий всесвіт, зовсім інший світ. Яскравий полудень. Світло-зелені пальми. Хиляться у різні сторони, вищі та нижчі. Віє сильний, але теплий вітер, завіваючи волосся Фанти в лівий бік, так, що вона йде майже навпростець через тонку солому. Чути спів дзвінких пташок з зовсім різними голосами. Але найбільше чути людей. Вони метушаться у справах, всі кольорові як мармеладні ведмедики в упаковці. Фанта майже біжить проти вітру. Летить, неначе метелик на зовсім новий краєвид. Нове сонце, яке проглядає через спокійне верховіття дерев. Через маленького клена чи розлогу вербу.
Усмішка на лицях Фанти та Луї зовсім різна, але однакова. У Фанти не зовсім рівні блискучо-білі зуби та дві тонкі злущені смужки з легеньким рожевим відтінком, в той час як в Луї два іскристих клики, маленький багряно-рожевий ребристий язичок та часте дихання. Ззаду торохтить бірюзова валіза, яка отримує зовсім новий колір. Схожий на морське мілководдя, на яке світить вранішнє сонце. Ви ж розумієте який це колір, і кожен уявляє його по своєму. Не губіть цю уяву, не закопуйте. Вся картина схожа на салат, де листки салату грають половину пейзажу. А десь у них ховаються заклопотані огірки та помідори политі якимось соусом. Соус-це наші проблеми. На когось впаде ляпка завбільшки з самий листок, а хтось залишиться сухим і не соленим. Ось так працює фортуна. Але потім вас все-одно обмажуть у залишки соусу та з'їдять.
Фанта відчуває рідну душу у цих нотах, у її власних кроках що човгають по асфальту та землі. Але Фанта не забує її рідну Батьківщину. Її серце стукотить тільки в ритмі золотавого поля та безкрайнього неба з кучерявими хмарками. Цю бездоганну гармонію теперішнього ритмували тільки очі. Переводили в пісню, яку потрібно було вивчити, записати її нові та невідомі ноти і слова, в той час як серце грало їх автоматично всеньке життя. І зараз у її тілі звучить два ритми, та два життя. Одне невимовно рідне, мелодійне та неминучо безкінечне. А інше теперішнє, візуальне та тимчасове. В Луї напевно теж так само. Але в нього є ще третя пісня, яку не знає ніхто з земних. Вона складається з неминучості, бездумності та вічності. Її Фанта б зараз не вивчила, адже пісня не має ніяких нот чи слів. Вона має тільки волю. Волю, де ти летиш у безкрайньому світі без меж і кричиш на повний голос вверх, бажаючи підлетіти, сфотографувати все це своїми очима і зберегти у свою папку для фотографій, щоб потім помилуватися цією красою ще раз. Вогники теплого багаття з кемпінгом у горах, чи шаленого концерту з вібрацією у серці блищали в очах цієї маленької істоти, яка раніше була безхатньою тваринкою. А ще раніше волею. В отих чорних перлинах міститься щось, що не можна було б описати, адже наразі це не відомо. Там є щось дуже світле і перламутрово-кисневе з космосом і фарфором. Щось на кшталт цього. Ви не можете повністю уявити цей колір? Я теж.
Неймовірні перегони як здавалось іншим людям нарешті закінчуються. Фанта йде повільним ходом з пересохшим ротом та відхекується від її польоту, як і духовно, так і реально. Луї лежить у переносці, де не зовсім вдосталь повітря. Клімат перетворився на жаркий та вологий, і це доволі помітно.

Бігти вічно вони звичайно не могли, адже спека давала своє. Та й люди б подумали що вони якісь схиблені. Але це взагалі хоч когось повинне хвилювати? Всі мають своє бачення та життя, адже перед ними такий неймовірний світ, то чому ж і не побути трішки божевільним? Фанта сяє тисячами вогнів зеленої Бразилії. Вона відчуває себе папугою з мультфільма "Ріо" Така ж вільна і перламутрово-синя, але незграбна. Така ж розуміюча і крилата, але не потрібна. Але в кінці мультфільму грає пташина мелодія і все налагоджується. Все відбувається справжньо. Фанта кружляє поміж пальм все-ще в думках, адже не вистачає місця та сили, щоб кудись побігти. Луї підлітає у переносці, але здається спить.

Кружляючи у хмарках вона не помічає, що вже забігає бозна-куди. Перед нею якась м'ятна гарна будівля у стилі хай-тек. Зверху золотистий напис "Fitony", але замість букви «i» розлога мінімалістична пальма у двох кольорах, без контуру. Вона впізнає в цій будівлі той самий готель, куди вчора дзвонила. Щоб впевнитись вона заходить в Google Maps і бачить кружечок на районі Копакабана. Фанта киває і ховає телефон назад до сумочки. Дах готелю білий та модернізований, вікна аж світяться і виблискують від сонячних променів. Фанті вони щось нагадують. Цей сліпучий блиск. Можливо листівку з пальмами? Ні. Можливо золотисте хутро збудженого Луї? Майже. Рожево-гарячі щочки Вікі , безтурботні та милі сонячні кульки. Блискітки на її лиці та сережки зірки нагадуючі дискотеку у підлітковому віці, з алкоголем, наркотою та яскравою помадою. З пронизаючими душу вогнями на сцені та музикою, яка накачує тебе, модного підлітка до напівсмерті. І нажаль не тільки музика. Це воно. Тільки в набагато іншій атмосфері. В жаркій і літній. Зі звуками спокійного укулеле і маршмелоу біля багаття при західному сонці. Із не дуже дзвінким сонячним сміхом батьків та дітей, які у захваті від відблисків неба на воді.

Фанта розчулюється із тією білою усмішкою на обсипаному ластовинням обличчі. Вона поспіхом кидається до будівлі не зводячи очей з відблиска на вікні. У неї з'являється  новий особливий дух натрапивши на цей готель. Вона прочиняє тяжкі двері у своєму розпатланому вигляді, з приємними очима, з бірюзовою валізою та Луї у переносці, який зморився і залюбки б вмостився на своїй персиковій лежанці вдома. Але все-одно встає, тільки-но Фанта заходить в готель, де віє холодним повітрям від кондиціонерів. Жіночка яка сидить за білим столиком здається впізнає, того , хто до неї завітав. Вона мабуть і відповіла Фанті на телефонний дзвінок. Фанта якимось чином завжди визначає людей по їхньому голосу. Вона підходить до столика ближче і чекає привітання.