1

Ти сидиш в лайні вже дуже давно. Ти перебуваєш в цьому приміщенні довіку. Здається радієш, живеш, бачиш сенс, а насправді топишся, існуєш у середовищі копій, копій копій.
Фанта сидить за робочим стільцем у задрипаному смердючому офісі з пітними, брудними чоловіками у костюмах. Які після роботи п'ють пиво і завалюються спати поряд зі своїми лагідними жінками, які простояли біля кухонної плити всю ніч, лише б догодити її дорогому чоловікові смачною вечерею. Перед Фантою комп'ютер з документом Word на якому абзац її англійського перекладу якоїсь невідомої книги бозна-якого автора. Який ж це письменник буде писати про те, як чоловік катує свою дружину, а потім розчленовує її? Хіба що росіянин, ото й усе.   Більш щастить коли переклад з англійської на українську. Не у цей раз. Агнесса знущається з Фанти та зі своєї пісні. Єдиної пісні яку вона знає. Стара баба її майже забула. Ще й хтось з англомовних буде читати цю херню і вона буде продаватись у книжкових магазинах. Люб'язні консультантки звичайно будуть радити цю книгу всім завгодно. Хай це навіть буде 9-річна дитина, яка зайшла купити казочку про добро і зло, в якій добро героїчно перемагає зло. Адже ж ціль- гроші.
"Ой молодий татусь,яка у вас мила донька, візьміть ось цю книгу, вона повинна вам сподобатись". Фанту ніхто не питає. Їй дали завдання, дали гроші, вона виконує завдання, їй дають гроші. На цьому все. Ви не знаєте нащо вам ці довбані грошики, але просто виконуєте завдання як у якомусь інді горорі, по типу знайди ключ від спальні. У спальні ти зустрічаєш скрімак якоїсь білої херні,а потім знову шукаєш ключ від туалету чи кухні, аби знову щось відбулося. Але гра і всесвіт різні речі.
Фанта відволікається на вікно. Вона думає про скло на пластиковому вікні через яке видно інший світ. По праву сторону все відбувається значно краще ніж у неї. Там є щось з кольорів крім чорно-білого з нотами синього і червоного. Там відбувається життя, а можливо й існування. У тварин скоріше життя. Вона цього ніколи не дізнається. Люди у вікні завжди одноразові. Бачиш їх у перший і в останній раз перед початком і кінцем перекладу речення. Ти нічого про них не знаєш. Та й людей там небагато. Одна лиш стара хатина з вологих поцвівших дошок, у якій вже завелась сімейка слизьких жаб. Можливо саме зараз там проживає мила бабуся і готує обід своєму невдячному внукові, який заледве каже одне слово з проханням принести йому туалетний папір після перегляду знімків якоїсь популярної вебкам моделі з яскравим макіяжем та блискучою світлою укладкою. Бабуся його любить. Вона рада кожному його погляду і слову. Вона не бачить як він дорослішає, вона розглядає старі фотографії його маленького з минулого. Вона не сприймає щось теперішнє, вона десь на дні. Або навпаки теперішнє внизу а вона вгорі. А можливо там уже давно немає ні внука ні бабусі. Можливо саме там, де вона готувала йому обід валяється її погнивший нікому не потрібний труп. А внук десь старанно працює, десь в офісі перекладачем творів з російської. Щоб у свої 70 отримати багатство, вийти на пенсію і жити вільно у своєму величезному маєтку з басейном і фальшивою студенткою, яка заради цього дідугана здатна на все. А можливо він теж давно згнив у своєму дорогому маєтку із студенткою. Якій дуже прикро, що він покинув цей світ. Настільки, що вона пшикає собі водою на лице з пульверизатора. Адже ніяка солона вода не потече із твоїх очниць, коли дізнаєшся що отримуєш усі гроші і маєток з басейном від свого чоловіка. Хіба що від радості. Але люди на поминках не зрозуміють активних стрибків і вересків цієї жінки. І цього Фанта також ніколи не дізнається. Ніхто цього ніколи не дізнається.
Крім хатини через вікно видно ще траву. Темно-зелену траву яка ввібрала в себе кров і бруд з бабусі і хатини. У протилежному світі замість трави папір. Стопка паперу з надрукованим твором російського діда. Діда який викинув купу паперу у сміття з невдалими спробами написати свій найкращий твір. Він вийшов на 426 сторінок. В кожному розділі було суцільне лайно, сенс якого бачте зрозуміє не кожна людина. Сенсу не було,тому здорові люди і не шукали його. Вони взагалі не читали це. А навіть якщо вони знаходили цю книгу у бібліотеці своєї мами, вони просто її викидали або рвали і стелили десь в сільській хатині перед дверима як килимок.
У світі за вікном на дереві живе стара білка. Білки цілими днями проводять у спробах народити живе потомство або зжерти чуже. Але це ж милі створіння, чи не так?
Фанта повільно розвертає голову і дивиться через комп'ютер вдалину офісу. На гачку висить шубка її начальниці. З натуральної шкіри. Що ж, непогана різниця між цією недалекою відстанню. Люди і Земля. Це ж сумісні речі. Типу як чисельник і знаменник, так? Цей термін придумали все ж ті гордовиті люди. Ми ж найрозумніші створіння. Ми створили, пожалілись та вбили. Вона знову повертається до перекладу рукопису. Речення ніяк не йде. У вікні нарешті хоч хтось проходить. Це начальниця Фанти. Нафарбована червоною помадою з синіми повіками і накладними віями. Дуже поважна та зухвала жіночка похилого віку, яка посадить на коліна будь-якого чоловічка у цьому приміщенні, і легко заставить його приносити м'ячик як радісна собачка, в очікуванні на похвалу у вигляді грошей. Вона постійно купує туш та пудру у якомусь з гламурних магазинів по знижці 90%, адже косметика або розтрощена якоюсь дурною 14-річною дівнинкою, або з закінченим терміном придатності.
Зморшкуватій плоті залишилось небагато. Можливо саме вона буде зіставляти компанію бабусі у будинку навпроти. Знеможена, застібнута в кайдани жіночка та вперта і вибаглива- в одному старому будинку.

На годиннику 13:34. Через пів години нарешті закінчується зміна Фанти якщо стара Агнесса вкотре не додасть їй ще зо дві години. Вона сидить за комп'ютером над цікавим абзацом. Gastric mucus, long large intestine та juicy fat with blood bubbling in the pan. Зовсім прямо і негарно написано. Немає художніх засобів та порівнянь. Це ж все-таки художній твір, а не науковий створений для вивчення анатомії людей. У Фанти булькотить у животі. Вона не їла від вчорашнього вечора. Напевно ці слова грають над апетитом у її організму. Шлунок напевно розуміє, що йдеться про його сусідів.
У скрипучому столі який тримається на трьох іржавих шурупиках має лежати черствий круасан з висівками. Всередині з білими личинками, які досхочу нажерлися листка салату. Мабуть якийсь чоловік забув його тут вже зо 2 тижні. Вибору не було і часу також, тож Фанта довго не думала і почала порпатись у паперах в пошуку шматка хліба. Білок Фанті тільки на користь. Вона смачно його хрумає і поглиблюється в клавіші. Якби не знала, що в круасані личинки, навіть не здогадалась б.