Записник кохання

35

- Я радий. Ти не проти ще прогулятися парком ? 

- Ні, звичайно пішли. 

- В яку країну ти поїдеш, якщо не секрет ?

 - Не секрет, це Австрія. 

- Ого це так далеко. 

- Як твої батьки відреагували на це ?

 - В мене тільки мама залишилася, тато помер ще десять років тому. Але з мамою я не розмовляю, тому вона нічого не знає. 

- Вибач напевно тобі не пободобається про це розмовляти а тут я зі своїми некоректними запитаннями. - Промовила вона і взяла мене міцно за руку і подивилася прямо в очі.

 - Та ні, не потрібно вибачатися ти нічого погано не зробила - сказав я, і теж подивився їй у вічі у відповідь,але це не було дійсно правдою. Коли вона промовила це в мені, щось йокнуло та перехопило подих. Я намагався не показувати це. Вона ще нічого не знає про цю історію, можливо пізніше їй розкажу, коли піде мова.

 - Добре, доречі, сьогодні по особливому гарно.

 Ти помітив ? 

- Так... - і намагався усміхнутися у відповідь це ледь вдалося. Вона й далі почало, щось розповідати, сміятися, але я не міг слухати. Думки заполонили розум і в мене в голові почали вспливати вирвані з контексту врази, розмови тої ночі. Я нікого і нічого вже не чув і вона запитує мене. На фоні тільки десь чулися слова.

 - Агов, Артуре, Артуре, ти тут, з тобою все нормально ?

 - Так, що ти казала ? Я задумався, вибач.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше