20

Дістався за п'ятнадцять хвилин до вокзалу звивистими та прокладеними бруківкою доріжками, де чекав на мене автобус. Я зайшов , привітався, показав водію придбаний квиток. І він нічого не промовляючи кивнув головою. Сів на найкраще, на мою думку, місце. Відсунув штори, милувався краєвидом. Безліч людей ще заходило і заходило. Увімкнувши телефон була рівно 17:00. І загудів мотор автомобіля. Ми рушили. Годину ми їхали проїжаючи одноманітні місцини, села, поселення, ліси, діброви. І от я дістався моєї станції, і здалека біля кав'ярні побачив знайомих. Привітався з ними махнувши рукою та гукнув.

 -" Привіт, чолов'яги трудівники!"- Вони в один голос віповіли поглянувши на мене.

 - " Привіт!".

 Та покрокував далі. Йшов, йшов швидкою ходою оглядаючи все навколо. І бачу здалека ніби знайомий силует дівчини. Підбігши блище зрозумів, що це вона, Мері. Підбіг блище і промовив піднесеним голосом

 -" Привіт, красуне"

Вона стривожено обернулася в мій бік. І каже - " Оу привіт, Артуре! Я щось задумалася. - З посмішкою промовляє вона. 

- А про що задумалася, як що не секрет ?

 - До мене має на вихідних завітати подруга. Пам'ятаєш ? Раніше вона мала до мене приїхати, але рейс перенесли.

 - Так, пам'ятаю.

 - Тож вона виривається до мене на вихідні зі свого дуже чіткого графіку , проектів та зустрічей.

 - Круто, - З захватом відповідає Артур. - І як ти плануєш провести ці вихідні ?