19

Оскільки в мене ще залишалося вдосталь часу я вирішив ще прогулятися цими неймовірними, галицькими вуличками. Йшовши розглядаючи архітектурні споруди помітив досить затишний заклад. Спало на думку, що потрібно зайти. Зайшовши , я був здивований якістю інтер'єру, обсуговування персоналу. Розгонувши меню, яке  приніс мені молодий, привітний офіціант одягнути в чорну білу форму з краваткою та надписом закладу англійськими буквами "Resort" окуратно вкладеним волоссям на один бік. Зрозумів, що цей заклад спеціалізується на традиційних стравах і є досить дорогим , але це не завадило мені зробити замовлення. Я замовив червоний борщ з пампушками і знаєте, що ? Це було дуже смачно! Запах цих пампушок лунав ще з кухні до мого столу під номером вісім. А далі попросив , щоб мене розрахувати і заплатив подвійну суму. Далі ще кілька годин я читав книгу яку поспіхом взяв з собою та не наважився читати під час пересування на атомобілі. Сиджу, насолоджуюся атмосферою, приглушеною приємною музикою. Дізнаюся багато цікавих фактів з книги а деякі мені вже відомі. Завтра обов'язково розповім їх Мері. Думаю, вийде цікава бесіда. Сторінка за сторінкою і я дочитав її повністю всі двісті вісімнадцять сторінок. Подумки запитав себе - " Котра година ?". Глянувши нагодинник була 16:30. Стрілки годинника і далі рухаються по колу. Я поклав в портфель книгу і покрокував до вхідних дверей. Вийшов, оглянувся, подумав. Згадав дорогу до вокзалу і пішов далі.