18

Роботи на сьогодні заплановано не багато тому, що я планую поїхати до Львова та купити подарунок. Про , який розповім потім. Триматиму інтригу. Тож на роботі я пробув до дванадцятої години сходив до кафе по станчик міцної кави з двома пакетиками цукру, перекусив приготовленими ще з ранку бутербродами. Я, як завжди запізнювався тож поспіхом зібрав важливі речі в портфель, замкнув двері на подвійний замок . Біг швидко тому, що міг спізнитися , маршрутка вже ніби чекала мене на зупинці. Дорога, як на мене здавалася довгою та нудною. Одноманітні краєвиди. Нічого цікавого.Не розумію тих людей які так полюбляють їздити в машині в далеку дорогу . Дуже жарко, дискомфортно та ще велика кількість людей навколо, яких я вперше бачу. Намагався почитати книгу яку ще почав кілька днів тому, але закинув цю справу. І ось пройшла година моїх страждань цією дорогою. На моєму годиннику 13:01. Вийшовши з автомобіля подихав свіжим повітрям. Покрокував до возалу , де придбав квиток назад додому о 17:00. Йшов в пошуках ювелірного магазину. І я  вже опинився в центрі міста. Тут дуже гарна архітектура ніби потрапляєш в тамдешні часи. Натрапив на дуже гарний, колоритний магазин з ювелірними прикрасами. Передімною був величезний вибір. Консультувався з продавцями, дивився різні моделі. Провів там близько двох годин. Та обрав одну надвичайно гарну підвіску срібну з білим аметистом, яка пасуватиме до рис обличчя Мері. Думаю, вона буде в захваті.