РОЗДІЛ 11. Фатальну зустріч замовляли?

 — Віддай її мені.

— Ти з глузду з’їхав? — пирхнула Марікетта.

— Тимчасово. До відбору.

Я затремтіла. У його голосі щось темне і недобре гуло підспудним передчуттям. Перед очима спливла картина: скривавлена руда дівчина, прикута до стовпа. Невже...

Якою б моторошною не здавалася мені Марікетта, зараз я всією душею молилася, аби вона відмовила. Та жінка мовчала. І, схоже, справді зважувала.

Про що можна вагатися?..

— Ти так її хочеш?

— Так, пані.

— Що ж, — вона перевела погляд з нього на мене й назад. — Тоді дай мені щось натомість. За таку щедрість.

— Як забажає моя пані, — уклінно відповів чоловік.

Та в його очах на мить спалахнула іскра глузування. Покори там не було й близько.

Вони рушили назустріч одночасно й зупинилися посеред кімнати. Марікетта доторкнулася до краю його маски — цей жест, схоже, став сигналом. Чоловік різко притягнув її до себе й поцілував жорстко, демонстративно, без натяку на ніжність.

Поцілунок був не про пристрасть. Про владу.

Марікетта першою відсторонилася. Та з його рота до її губ усе ще тягнулася тоненька срібляста нитка.

Що це, чорт забирай?..

Я кліпнула — серпанок зник. Лишилася тільки її хижо-вдоволена усмішка.

— Моя пані задоволена?

— Поки що — так. Можеш залишитися з дівчиною. Заслужив.

— Дякую. Ви надзвичайно щедрі, моя пані.

І як вона не чує того відвертого сарказму, що крапає з кожного його слова?

Та Марікетта лише примружено всміхнулась:

— Але запам’ятай: вона має залишитися недоторканою. Це головна умова. І я не хочу, щоб її «товарний вигляд» постраждав. Зрозумів мене?

— Безумовно.

Вже біля дверей вона озирнулася:

— Її цнота принесе мені такий прибуток, що якщо все зірветься, доведеться продавати тебе по шматках, аби відбити хоча б третину. І я продам. Ти ж мене знаєш.

— Знаю, — спокійно відповів він.

— Добре. Не нудьгуй, лялечко. Я скоро повернусь.

Двері зачинилися.

І тоді я повністю відчула на собі його погляд. У ньому не було хижості. Але саме це й було найстрашніше.

Мені хотілося втиснутися у стіну, заховатися, зникнути. Як мале, беззахисне звірятко.

— Ну, привіт, крихітко, — чоловік розтягнув губи в усмішці. — Тепер я зватиму тебе маленькою брехухою. Не впізнала?

Високий, міцної статури, у смокінгу та чорній масці на пів обличчя. Коротко стрижений, із квадратним підборіддям і болісним блиском у погляді. Де я могла його бачити раніше? Згадка ледь ворушилася в підсвідомості, але не спливала.

— Я допоможу, — сказав він і зняв маску.

Мене кинуло в жар.

— М-Майстер?

— Не чекала? — хмикнув. — Я й сам не був певен, що після нашої останньої зустрічі все знову піде, як треба. Ну й чіпкі ж у тебе пальчики, крихітко. А знаєш що?

— Що?

— Мені навіть сподобалося, — прошепотів з удаваною довірою, мов розкривав надважливий секрет. Він наблизився впритул. — Я б залюбки повторив.

І, користуючись моїм шоком, клацнув наручниками на зап’ястках. Потім відвів до металевої труби на стіні й пристебнув ланцюг. Я опинилась у пастці.

— Цього разу все буде за моїми правилами, — прошипів він.

— А може…

— Не може, — відмахнувся.

— Але ж Марікетта сказала…

Майстер скривився.

Ага. Пані, значить? І поцілунок у них був радше змаганням, ніж ніжністю…

— Крихітко, погратися можна і не торкаючись того, що так цінне для Марі. Не знала? — він ковзнув пальцями по моїй шиї, торкнувся ключиць.

Я здригнулась і втислась у стіну. Його посмішка стала ще гіршою — хижою.

— І зробити тобі боляче можна так, що й сліду не залишиться. Угоду я не зірву, солоденька. Але й тебе не відпущу. Запам’яталась ти мені.

Супер. А я гадала, що сіренька мишка, офісний планктон, стара діва з одним котом… Краще б такою й залишалась.

Ох, обережно треба з тими своїми бажаннями…

— Не бійся. Ще не час, дівчинко.

Тільки неймовірним зусиллям волі я змусила себе припинити тремтіти. Може, нічого страшного й не станеться? Просто налякає — і заспокоїться? Але наступні слова Майстра миттєво розчавили залишки моїх надій.

— Я скажу, коли час настане. Ти справді гадала, що я тебе не впізнаю?

— Е-е-е...

— Цього безглуздого маскараду замало, щоб я забув ту, що справила незабутнє враження при нашій останній зустрічі.