Записка №9: Рунічний став для «крамнички пристрастей» та неочікуваний подарунок для Галини

Сьогоднішній ранок розпочався з того, що до мене завітав пан Ігор. Його магазин товарів «для дорослих» якраз відкрився навпроти супермаркету, і справи, судячи з його напруженого обличчя, йшли так собі. Він приніс з собою папку з «бізнес-планом» і тремтячими руками попросив рунічний став «на винищення конкурентів».

Я спокійно відставила каву і подивилася на нього поверх окулярів. Бос у кутку ліниво відкрив одне око, оцінюючи гостя, а Дракула почав принюхуватися до портфеля пана Ігоря — мабуть, там пахло латексом або чимось ще більш пікантним.

— Ігоре, — почала я, не приховуючи посмішки, — ти серйозно? Ти торгуєш резиновими геніталіями, імітаторами та іншим добром, яке має приносити радість, а тепер хочеш, щоб я насилала порчу на того, хто продає кращі лубриканти? Ти відьму переплутав з кілером чи з податковою?

— Даро, конкуренти переманюють клієнтів! — виправдовувався він. — Мені треба магічна перевага!

— Твоя перевага — це не руни, а маркетинг, — я ледь не засміялася. — Слухай, якщо ти хочеш «зачарувати» клієнтів, просто зроби акцію «купи один вібратор — отримай інший у подарунок для Галини з третього поверху». Тоді у тебе від покупців відбою не буде, бо вони ходитимуть до тебе як на екскурсію.

В цей момент двері, як завжди, відчинилися від натиску Галини. Вона прийшла «інспектувати» запах у моєму коридорі, але побачивши пана Ігоря, завмерла. Він, у приступі нервового переляку, чомусь вирішив дістати з портфеля «зразок» — це був величезний, яскраво-рожевий антистрес-сувенір, який мав форму, що навіть у найсміливіших снах Галини не зустрічалася.

Галина витріщилася. Її Біблія ледь не випала з рук.

— Це... це що?! — прохрипіла вона, показуючи пальцем на рожеве неподобство.

— Це для зняття напруги, Галино, — швидко зорієнтувалася я, подавляючи істеричний сміх. — Пан Ігор — благодійник. Бачить, що ви занадто напружені через моїх клієнтів, і вирішив подарувати вам засіб для «медитації». Кажуть, якщо його сильно стиснути, всі гріхи в під’їзді вивітрюються.

Пан Ігор, зрозумівши, що це його єдиний шанс вийти живим, простягнув їй річ: — Це... е-е... сувенір! Для здоров’я нервової системи. Дуже заспокоює.

Галина, яка ніколи не визнавала, що чогось не знає, обережно взяла рожевий предмет. Вона подивилася на нього з такою підозрою, ніби це був замаскований демон. — Ну... якщо для нервів... то візьму. Але не подумайте, що я змінила думку про вашу розпусну лавку!

Вона розвернулася і вийшла, несучи рожевий сувенір так, ніби це був священний грааль, але вкрай сумнівної форми.

— Ігоре, — сказала я, коли двері зачинилися, — став на конкурентів я тобі не зроблю. Але тепер у тебе в під’їзді з’явився амбасадор бренду. Сподіваюся, вона не почне тестувати це під час наступної молитви.

Бос гавкнув, здається, схвалюючи мою іронію, а Люцифер продовжив вилизувати лапу, абсолютно байдужий до проблем секс-шопів. Пан Ігор пішов, виглядаючи дезорієнтованим, але принаймні живим.

— Ну що, — я глянула на котів, — сьогодні ми не тільки повчили бізнесмена маркетингу, а й зробили життя Галини трохи... яскравішим. Думаю, вона знайде йому застосування. Наприклад, битиме ним по дверях тих, хто не вітається.