Записка №4: Про контракт з Дияволом, крипто-гуру на маминих пиріжках та побутовий екзорцизм

Сьогодні вранці я зрозуміла, що в моїй квартирі остаточно закінчився ліміт на ідіотів. На порозі стояв Артем. На вигляд — класичний продукт епохи «успішного успіху»: мокасини на босу ногу, годинник, ціна якого перевищує мій річний дохід від відьомства, і погляд людини, яка щиро дивується, чому це світ досі не падає ниць перед його величчю. 

— Я хочу підписати контракт, — заявив він, ледь переступивши поріг. — Мені потрібен договір з Дияволом. Ну, ви ж відьма, ви маєте вихід на вищі інстанції. Хочу бути багатим, не працювати і щоб гроші падали з неба.

Я повільно підняла очі. Бос, який до цього дрімав на килимку, раптом підвівся, видав низький, вібруючий гаркіт і вп’явся поглядом в Артема. Дракула з цікавістю визирнув з-під крісла, наче оцінюючи, чи не можна вкрасти у цього дивака щось цінне.

— Артеме, — я спокійно склала руки на столі, — Диявол не займається благодійністю для тих, хто живе у кредит заради чергового «бізнес-курсу». Я бачу по твоїх очах: ти зараз займаєшся «криптою», але єдине, що в тебе росте — це борги та талія від маминих пиріжків, якими вона тебе підгодовує, бо ти «занадто зайнятий графіками».

Артем на мить знітився, але швидко відновив маску успішності.

— То була інвестиційна пауза! Ринок просів! Мені просто треба підписати договір, щоб удача повернулася!

— Артеме, — я спокійно склала руки на столі, — Диявол не займається благодійністю для лінивих інфантилів. Йому потрібні душі, а не твоя колекція невдач. Але окей, я можу допомогти.

Я взяла чистий аркуш паперу.

— Пиши. Умова перша: ти отримуєш мільйон. Умова друга: щоразу, як ти не працюєш, ти втрачаєш здатність говорити і починаєш видавати звук гусака. Умова третя: я маю право розірвати контракт, якщо побачу, що ти продовжуєш деградувати.

Артем зупинився з ручкою в повітрі.

— Ви знущаєтесь? — обурився він.

— Це ринкові умови, — посміхнулася я. — Хочеш легкості — плати ціну.

У цей момент двері здригнулися від удару. Галина. Здається, вона почула слово «Диявол» через стіну, бо в передпокій вона увірвалася, тримаючи в руках розгорнуту Біблію та невелику чашку зі свяченою водою.

— Вигнання! — заволала вона, розмахуючи книгою. — Я чую, як ви викликаєте Нечистого! Артеме, тікайте, вона хоче продати вашу душу за пачку кави!

Артем витріщився на Галину, як на прибульця. Його «успішний» вигляд миттєво зблід, а з кишені випав папірець із планом «як стати багатим за один день за допомогою медитації».

— Бачиш, Артеме? — я звернулася до нього, не звертаючи уваги на Галинині крики. — Це твій реальний рівень впливу на світ. Твоя доля — не мільйони, а чергова порція випічки від мами і споглядання графіків, які не приносять жодної копійки.

Бос підійшов до Артема і демонстративно, але не боляче, вхопив його за край штанини, ніби натякаючи, що час на вихід. Люцифер, чорний кіт, підійшов і почав тертися об його дорогі мокасини, лишаючи на них стільки шерсті, скільки не лишає жоден пилосос.

— Ви... ви ненормальні, — пробурмотів Артем, вириваючись із хватки Боса. — Я піду до іншого фахівця!

— Удачі, — кинула я вслід. — Якщо знайдеш того, хто дає гроші за повітря — дай знати, я теж хочу такий бізнес.

Коли двері зачинилися, Галина завмерла з «Біблією» в руках.

— Ти його прогнала? — недовірливо запитала вона.

— Ні, Галино. Це зробили ви. Дякую за допомогу. Ви сьогодні просто неймовірно корисні.

Вона пирхнула і пішла геть, а я впала в крісло. Бос ліг біля моїх ніг, задоволено зітхаючи.

— Ну що, Босе, — я глянула на котів, що вже знову займалися своїми справами. — Може, наступного разу хтось прийде з проханням знайти нормальну роботу? Хоча ні, не сміши мене.