Записка №3: Про те, як полюбити себе

Цей клієнт прийшов, коли я вже готувалася до вечірнього сеансу «не дивитися на Галину через вічко». Чоловік, на вигляд — типовий офісний працівник, чиї очі бачили забагато звітів і замало радості. Він не просив повернути колишню чи «відкоригувати» чиюсь поведінку.

— Я хочу замовити приворот, — сказав він, дивлячись на моїх котів. — На самого себе. Я хочу нарешті себе полюбити.

Я відклала горнятко. Нарешті — щось інтелектуальне. Марс схвально муркнув, а Бос, наче розуміючи серйозність моменту, перестав гризти свою іграшку.

— Ти прийшов за адресою, — я вперше за тиждень щиро посміхнулася. — Це найскладніший приворот у світі. Тут не допоможуть ні зілля, ні ритуали. Тут потрібна робота над власними «тараканами».

Я видала йому список справ: почати з того, щоб перестати їсти на обід канапки з пластиковим сиром, і закінчити тим, щоб викинути старий костюм, який він носив, бо «так треба».

Але магія все одно була потрібна. Я дала йому маленький флакон із простою джерельною водою, настояною на моєму намірі "бачити красу в дрібницях".

— Щоранку, — сказала я, — дивись у дзеркало і кажи собі те, що ти хочеш почути від інших. Магія почне працювати, коли ти сам повіриш у свої слова.

Він пішов, виглядаючи майже окриленим. Але наш спокій тривав недовго. За дверима почалося справжнє пекло.

Галина, почувши, що я «даю привороти», вирішила, що я «впроваджую нарцисизм у маси». Вона почала з того, що приклеїла до моїх дверей список семи смертних гріхів, виділивши слово «гординя» червоним маркером. Коли це не спрацювало, вона вирішила діяти радикально.

Я відкрила двері й побачила Галину, яка стояла на колінах з відром свяченої води, намагаючись «змити енергетичний бруд» з мого килимка.

— Галино! — гукнула я. — Якщо ви продовжите так старатися, мій килимок стане чистішим за вашу совість!

Галина підскочила, ледь не перекинувши відро на свої нові капці.

— Я тут рятую людські душі від твоєї магії! — верещала вона. — Ти чоловікові дала «приворот на себе»! Це ж самозакоханість! Це шлях у пекло!

— О, то ви вже знаєте, куди я відправляю клієнтів? — я сперлася на одвірок, спостерігаючи, як Марс із цікавістю заглядає у відро з водою. — Галино, краще б ви так на себе витрачали енергію. Знаєте, як важко полюбити себе, коли все життя витрачаєш на стеження за сусідами? Може, вам теж треба флакончик?

Галина від обурення аж втратила дар мови. Вона хлюпнула водою на підлогу, розвернулася і, бурмочучи про «порчу», побігла до ліфта.

— Ну що, Босе, — я зачинила двері, — виглядає так, що Галину ніякий приворот не візьме. Її его занадто щільне для будь-якої магії.

Бос ліг у своїй улюбленій позі, наче казав: «Залиш її, вона — мій улюблений об'єкт для гавкання».